Мені тридцять років. В мене люблячий чоловік та двоє прекрасних діток. Я така жінка, що просто схиблена на чистоті…А все через ту ситуацію, яка трапилась зі мною десять років тому…
Була я тоді на третьому курсі. Познайомилась з одним хлопцем. Його звали Микола. Він був на п’ятому курсі…Жила я тоді в гуртожитку, тому коли дізналась, що в мого коханого є квартира, в якій він проживає сам, то дуже зраділа. Нарешті могла вихвалятись перед подружками достойним кавалером.
Микола був моїм першим коханням. Ми весь час проводили разом, проте він ніколи не кликав мене до себе в гості. Якось я не витримала і сама напросилась, оскільки не могла вже чекати. Мені хотілося серйозних стосунків, сумісне проживання, ну і нарешті — виїхати з гуртожитку.
Микола купив мені квітів, шампанське та тортик. Зустрів мене біля університету і ми разом пішли до нього до дому. Та коли Микола відчинив двері своєї парубоцької “хижі” то я ледь не зомліла. Те, що побачила, навело на мене жах…
З квартири доносився неприємний запах. Всюди були розкидані речі. На підлозі було стільки сміття, що здавалося, неначе тут ніхто й ніколи не підмітав. Про пил я взагалі мовчу…Та ще більше мене злякала кухня — вся плита була в жирові. Стіл липкий і в крихтах.
Я науявляла собі багато чого, але не такого! Хто б міг подумати, що Микола, хлопець, в якого я закохаюся, виявиться таким свином! Присіла на стілець і не змогла подіти нікуди свого хвилювання. Та господар квартири навіть не розумів, чому я так поводжуся…Аж тут побачила, як на столі щось пробігло — то був тарган. Закричала і вибігла з квартири!
Таких “тварин” навіть в моєму бідненькому гуртожитку не було. Це повна антисанітарія…Мені стало бридко від себе, що я стільки зустрічалась з хлопцем, який живе на смітнику…
Наступного дня я зателефонувала Миколі й сказала, що більше спілкуватися з ним не хочу. В мене була відраза до нього…То й же, дурень, так і не зрозумів, чому я пішла. Виявляється бруд у нього був не лише зовні, а й всередині. В університеті пішли про мене нехороші плітки…Та сама ж я не хотіла розповідати усім його “таємниці”. Засоромити хлопця й не було в моїх планах, проте пізніше це зробила інша дівчина, яка ще й заздрила мені, коли ми зустрічалися. Можливо це слугувало для нього уроком? Але більше про Миколу не чула й ні слова.
Через два роки після закінчення ВНЗ я зустріла свого чоловіка — Андрія. Перше, що йому дала зрозуміти — чистота для мене дуже важлива. Той же здивувався, але коли розповіла йому всю ту жахливу історію, яка трапилась зі мною, то він мене зрозумів. Андрій і сам не міг второпати, як люди можуть жити в таких умовах. Дякувати Богові, коханий був чистолюбом!
Квартира Миколи сниться мені лише в страшних снах…Те нічне жахіття досі мене переслідує. Думаю, що варто звернутися до психолога й обговорити таку проблему. Тому зараз моя порада для багатьох — слідкуйте за чистотою в домі, це важливо!