Я народився у щасливій сім’ї, де були мама, тато, я і моя сестра. У нас все було добре завжди. Батьки приділяли багато уваги як мені, так і моїй рідній сестричці. Ніколи не відмовляли нам ні в чому, турбувалися про нас як тільки могли. Мамуся з татусем мали власний бізнес, вони займалися підприємницькою діяльністю. Продавали продукти харчування, в них було власних три магазини. Чесно кажучи, вони надзвичайно сильно трудилися. Ми з Анютою, так називалася моя сестра, намагалися допомагати їм, інколи їздили з татом закупляти товар на магазини. Часом було й таке, що я ще зовсім малий ставав за прилавок і торгував. Одним словом, були різні ситуації. Але, як всі знають для того, щоб щось мати треба неабияк працювати й віддаватися роботі на повну.
Згодом Анна і я підросли. Я вже переходив у одинадцятий клас, треба було думати про вступ в університет. Звичайно, що батьки хотіли, щоб я продовжив їхню справу з успішним бізнесом, але як не як, я окрема особистість і мав право вирішувати сам, ким бути. Тому дуже хотів стати дизайнером одягу. Мені завжди подобалися люди в яких чудовий смак. Сам любив підбирати різні образи, а ще крім того малював і в мене це непогано виходило. Ну і от підходив до кінця мій останній навчальний рік, як тут у нашій прекрасній родині сталося щось страшне. Батьки почали сильно сваритися. Я не розумів чому щоденні скандали доходили навіть до бійок, бо все моє свідоме життя з рідними я пам’ятаю тільки в красивих тонах, як то кажуть. У нас панував мир, спокій і любов, а тут таке. Але все ж таки я дізнався чому вони почали так жити. Виявляється, батько знайшов собі коханку і зраджував матері. Вона довго терпіти таке не могла і просто хотіла розлучитися. А новою жінкою мого татка була наша продавчиня у одному із магазинів, тьотя Алла. Я її добре знав, вона здавалася мені навіть дуже нормальною, але як бачите ця св0л0та вирішила розбити нашу сім’ю.
Важкий період наступив, батьки надумали остаточно розлучатися, а у мене якраз був теж такий час, що треба готуватися до вступу, все навалилося, одним словом. Отже, вони розійшлися. Потім почали ділити майно, яке нажили за весь період. Матір мала у власності два магазини, а тато один. Бізнес подумали не чіпати, а залишити все як є. А от щодо будинку й квартири, то суд вирішив залишити все моїй мамі. І вийшло так, що Михайло Петрович, так вали мого батька, з Аллою, своєю новою любов’ю залишилися тільки з одним магазином. А ми з Анюткою і мамочкою жили у нашому будинку. Щодо вступу, я то таки вдало склав іспити і тепер навчаюся в університеті. Татко до нас з сестричкою приходить рідко. А останнім часом, то взагалі забув чомусь навіть і дзвонити. Мама зі свого боку старається давати нам свою турботу у два рази більше. Як я її розумів, адже крім того, що пережила розлучення, та й ще і має самотужки виховувати нас. Але вона в мене сильна і давала собі раду, як і з бізнесом, так і з нами і з будинком.
Якось я прийшов пізно з університету, а мами з Анною не було вдома і трубку чомусь ніхто не піднімав. Я почав трохи хвилюватися. Пройшла година, дві, а їх ще немає. Вирішив піти спати, бо завтра знову зранку вставати на пари. Серед ночі чую дзвінок, у якому мені повідомили, що мої рідні загинули в автокатастрофі. Як же я тоді плакав, ну за що, як тепер жити, думав собі. Втратив найсокровенніше, що у мене було. Батько дізнавшись про це навіть не прийшов мене підтримати. Знову почався хаос, поховання матері і сестри. Складний період в інституті, я чесно навіть не міг вчитися якийсь час після цієї трагедії. Залишився сам один, без будь- якої підтримки. Але пройшло трохи часу, я помалу почав приходити до себе. І тут якось зустрів тата, він був зі своєю дружиною і коляскою дитячою в якій, я так зрозумів, була їхня новонароджена дитина. Він так почав чомусь мило до мене говорити. Попросив зустрітися і обговорити дещо. Ми побачилися і знаєте, що він почав просити, щоб я залишив квартиру його донечці. Каже мені:- Ну ти маєш і бізнес, і будинок і ще й квартиру. Все ж тобі перейшло у спадок, поділися зі зведеною сестричкою. А я собі подумав, а з чого б це? Вона мені не рідна, батько пішов і залишив нас, а тепер просить, щоб я ділився. Ой ні, ви знаєте, у мене ще буде колись своя сім’я і діти, та й ще до того планую поставити пам’ятник мамі й сестрі. А може мені не стане грошей і треба буде щось продати. Сам винуватий, що так вийшло тепер нехай заробляє і забезпечує свою родину самостійно.
