– Де я? – перше, що прийшло мені на думку, коли я побачила небесні простори.
Я в літаку. Напевне заснула під час польоту. Вночі ніяк не могла заплющити очі, ось і поринула у царство Морфея. Цікаво, скільки часу ще потрібно летіти?
Поспішала я до подруги, Каті, на весілля. Вона найшла собі інтелігентного француза, який не барився із пропозицією. Весілля також запланували зіграти у Парижі, де і залишаться надалі жити. Всіх родичів покликали на церемонію, оплатили квитки та проживання. Відчуваю, – буде гучне свято.
Мене не покидало дивне передчуття. «Що це за дивний запах?» – подумала я. Прямо над горизонтом розкинулася спалах, яскравого червоного кольору, який вмить засліпив очі. Я почула жахливі крики зі всіх боків, відчула жар звідусіль.
Літак падав, стрімко набирав швидкість донизу. В останню мить я розуміла – вижити неможливо. Раптом я побачила все зі сторони: вершини гір, літак, який на швидкості вдаряється у них, спалах вогню. Тепер все було зрозуміло та все ж я намагалася чинити опір і повернутися на землю.
Натомість я летіла вверх. Дивні відчуття, коли щойно ти падав донизу, а тепер невідома сила несе тебе назад – угору. Душа, все більше і більше піднімалася. Залишалося лише наглядати і чекати, що буде далі.
Як раптом я проснулась в холодному поті, все ще дома, у своєму ліжку. Це був сон, лише сон. Жах, який був всередині мене у той момент, неможливо передати словами. Напевно, ще з хвилин 30 я сиділа ось так, не поворухнувшись. Все намагалася розібратися, що ж відбулося насправді.
А тоді щось перемкнулося і я о 3 ночі написала своїй подрузі, що не прилечу наступного дня у Париж. Візьму квитки на автобус. Хоч дорога займе понад добу, зате я буду спокійніша.
Цікаво, а чи бувають віщі сни? Чи дійсно збувається те, що бачиш уві сні? Потрібно про це більше дізнатися, раптом це допоможе передбачати майбутні події.
