Я студентка 3 курсу університету. За навчання батьки відмовилися платити, адже вступила на спеціальність, яку сама обрала, не послухавшись їх. Тож довелося влаштуватися на роботу. Здебільшого у студентів невеликий вибір, мені припала до душі ресторанна справа, тому тепер я працюю офіціанткою у місцевій кав’ярні і самостійно оплачую навчання. Знаєте, за всі роки мені так і не вдалося звикнути до людей. Часто зустрічаються нетактовні, грубі та зовсім дивні гості.
Зрозуміло, що трапляються ситуації, коли ресторан повинен загладити свою вину та вибачатися перед відвідувачем. Але часто конфлікти виникають з вини клієнта. Наприклад, бронюють столик та спізнюються на годину. Або, навпаки, вимагають звільнити столик, який вже заброньований. Або, скажімо, влаштовують скандал з приводу того, що вони їли пасту в Італії, і там її подавали зовсім інакше.
Нещодавно прийшов чоловік, який всю вечерю ганяв мене на кухню і назад, адже не міг обрати ступінь прожарення м’яса: спочатку страва була недосмажена, потім пересмажена, далі з’ясувалося, що в нього непереносимість глютену (при цьому він їв пиріг). Ще він спробував вкрасти пляшку з сусіднього столу, нахамив всьому персоналові і зрештою вимагав компенсацію за погане обслуговування.
Вчора взагалі, прийшла молода жінка, яка весь час розмовляла телефоном. Після мого чергового питання щодо її замовлення, вона комусь сказала, цитую: «У житті не дозволю своїй дитині працювати обслуговуючим персоналом, вони такі невдахи, нічого ж в житті не добилися».
Здається, після такого досвіду я більше ніколи не буду працювати у сфері, яка напряму залежить від обслуговування людей.
