Мій батько був хорошою людиною. Він старався якнайбільше часу приділяти мені з сестрою. Схоже і мама була щаслива з ним. Проте нам стали відомі нові факти з його життя. Тато був скромною і щирою людиною. Лиш раз протягом всього часу який він працював, йому прийшлось поїхати у відрядження. Ми, звичайно, нічого не запідозрили, але виявляється наш батько не той за кого себе видавав.
Одного дня його раптово не стало, зупинилося серце. Начеб-то здоровий чоловік, без шкідливих звичок, а такий неочікуваний кінець. Мама важко перенесла цю втрату і ми також. Паперові справи, заповіт залишились на потім.
Згодом прийшов лист про попередження щодо невиплати аліментів. Я не розуміла в чому річ, думала, що помилились адресою. Тому вирішила, піти в міську адміністрацію, щоб вияснити це питання.
Жінка, яка займалася цієї документацією сказала, що лист справді адресований моєму батькові. Але у зв’язку з затримкою деяких паперів, рахунок батька залишався відкритим. Я попросила дізнатись кому надходили гроші. Мене шокували, у мого тата був тринадцятилітній син від іншої жінки. Він проживав саме у тому місті, куди батько їздив у відрядження. Невже він був таким зрадником, і стільки років брехав нам.
Я вирішила не говорити мамі цю новину, а з’їздити у те місто, щоб дізнатись всю правду. Взяла квиток на найближчий поїзд і вирушила в дорогу, не знаючи чого чекати.
За адресою, яка була вказана у документах проживала жінка середнього віку. Вона була повною протилежністю моєї мами. Жінка розповіла мені, що познайомилась з моїм батьком в кафе під час обіду. На час його відпустки у них зав’язався роман. Ніхто не очікував, що результатом цієї інтрижки буде син Микита. Мій батько забезпечував його від самого народження, проте ніколи не навідував. Жінка знала про нашу сім’ю і одразу зрозуміла, що відбулось непоправиме, коли я приїхала.
Вона просила пробачення у мене та моєї матері, тому, що не знала, що батько одружений. В голові не вкладалось, що це справді був він. У жінки навіть збереглось їхнє спільне фото. На ньому була пара закоханих, сумнівів не залишилось.
Микитка був дуже схожим на нього. Такі ж сіро-голубі очі та біляве волосся. Він був розумним та спритним хлопчиком. Любив навчатися і думав, що його батько закордоном і не може приїхати. Моє серце краялось, адже він ніколи не побачить його наживо.
Після почутих слів у моїй голові був хаос. Цей хлопчик був не винним у зраді мого батька і все ж таки був моїм братом. Щоб не розчаровувати маму і сестру, вирішила не розповідати їм про ціль моєї поїздки. Тепер я вирішила матеріально допомагати брату до його повноліття. Можливо, колись хтось дізнається про це, але поки я понесу відповідальність за це вчинок тата.
