Свекруха тричі здавала квартиру людям з котами. Перші завели тварину вже після того, як самі заселилися. На її питання говорили, що ні-ні, кіт розумний і диван не зіпсує. Вона планувала продавати цю квартиру і диван теж був ще новий зовсім. Коли квартиранти виселилися і прийшли люди за диваном, то вони спочатку хотіли купити його за 5 тисяч гривень, а потім подивилися з іншого боку і сказали: “А, він у вас котиком подряпаний, ну тоді за 2 тільки”.
Купила іншу квартиру, здала її. Квартиранти клялися не заводити тварин. Вгадайте, яку фотку вона побачила у них в інтернеті вже через 2 місяці? Правильно, з новим членом сім’ї. Котик хороший і не хуліганить, говорили вони.
Два роки тому свекруха переїхала до обласного центру в однуху, а ще через рік в двушку і здала однуху людині з чотирилапим мурчиком. Для неї аргументом стало те, що киця породистa і що дуже потрібні були гроші.
Вгадайте, що зробив квартирант? А він розчинився в повітрі вже через місяць. Гроші за наступний місяць не сплатив, а в квартирі залишив свої речі І КОТА (!!!!!!).
Два тижні вона бігала годувати, розважати пухнастого, спілкувалася з літньою сусідкою, яка сама зголосилася відвідувати мурчика, шукала притулок. Собі тваринку свекруха забрати не може, у неї папуга.
Сусідка знайшла пухнастику хорошу сім’ю, але взяти вони його погодилися тільки після кастрації. Я свекрусі пояснила, що остаточно віддавати чотирилапого не слід, давайте, мовляв, поки в притулок. Господар живий-здоровий…
Далі все відбувалося як фільмі, поставленому на прискорене перемотування.
Виявляється сусідка якимось чином, не попередивши свекруху, вже домовилася з волонтерами про кастрацію і йому її вже провели. Вона почула це від неї по телефону.
Кота сусідка притягла до себе в квартиру, мовляв, він поки відпочине, скоро прийдуть його нові господарі.
У цю ж, ні не хвилину, а секунду! Намалювався квартирант, став кричати, мовляв, “Де мій кіт? !!! Я подам на вас до суду!“. Мені дзвонить сусідка і каже, щоб я не розповідала квартиранту, де його улюбленець. Мовляв, не треба цій поганій людині тварину довіряти. Скажи, мовляв, втік твій кошак, не знаємо ми, де він.
Через 2 хвилини на місці були дільничний. Дівчина ріелтор приїхала, свекруха, прибігли сусіди зверху, друзі моєї сусідки. Загалом дивом умовили її віддати кота. Ще через 10 хвилин приїхало таксі, яке викликала свекруха, сама оплатила, щоб вони відвезли цього квартиранта і його кота під три ч0рти.
Пошуки наступних квартирантів у свекрухи тривали довше звичайного, тому що вона тепер відмовляє всім, хто тримає або збирається тримати тварин.
