Я виховую доньку одна. Так уже склалося, але краще так, ніж як було, коли ми з чоловіком були у шлюбі. Я прожила з Віталієм довгих одинадцять років. На початку, як тільки ми одружилися, в нашій сім’ї панувало щастя. Ми з нетерпінням чекали на народження доньки. Я завагітніла, ще до нашого весілля. Ну так вже вийшло. Віталій одразу покликав мене заміж. Все пройшло чудово, батьки організували нам шикарне весілля. На той час, ми з Віталієм були ще зовсім юні. Йому було дев’ятнадцять, а мені сімнадцять. Я ще вчилася в університеті, а Віталій у коледжі. Тому, грошей, щоб організувати весілля у нас не було. Все зробили наші батьки. Порівну, як і моя мама з татом, так і з його сторони. Ми одразу вирішили піти жити на знімну квартиру. Віталій залишив коледж і пішов на роботу, щоб мати на елементарні розходи, оплатити комуналку і купити їжу. Я поки перевелася на заочне навчання і доглядала за дитиною. Віталій працював багато, згодом він знайшов роботу ще кращу, тай недалеко від дому. Але я ніколи не могла дочекатися від нього нормальних стосунків, між батьком і донькою. Наша Ліза, так називалася донечка, вже підросла багато почала розмовляти і завжди питалася мене про тата. У мене була тільки одна відповідь:- Тато на роботі, а коли приходить, то ми повинні дати йому трохи відпочити. Віталій завжди, коли приходив з роботи, лягав на диван, включав телевізор і не звертав уваги ні на кого. Мене це трохи дратувало, але я нічого не могла з цим вдіяти.
Одного разу, Віталій прийшов додому і оголосив мені, що завтра прийде пізно, оскільки в нього на роботі корпоратив. Мене це аж ніяк не здивувало. Я відпустила чоловіка, бо довіряла йому у всьому. Але якби я знала, ну правду ж кажуть, довіряй, але перевіряй. Віталій прийшов під ранок. Від нього тхнуло жіночими духами і вся сорочка була в помаді. Я зрозуміла, що чоловіка хтось є. Влаштувала скандальну сцену, а Віталій, навіть не хотів мене слухати, просто взяв і пішов. Його не було місяць. Через місяць він повернувся, але вже із заявою про розлучення і за речами. Пояснюючи це тим, що в нього є інша і він мене ніколи не кохав, так як її.
Я плакала довго. Але розуміла, що нічого з цим не вдію. Подала позов в суд про сплату, Віталіком, аліментів. Аліменти були мізерні. Чоловік, крім того, ніяких грошей не давав, а про зустрічі з донькою, я взагалі мовчу. Якось я подзвонила до нього і попросила грошей на відпочинок для дитини, якраз була поїздка в табір, на море. Сама я цю поїздку оплатити не могла. Він сказав, що ніяких грошей давати не буде, бо в нього сімейні негаразди. Я зрозуміла і вирішила піти іншим шляхом. Звернутися до батьків Віталія, але й від них я почула ту саму відповідь. Я не знаю як бути, донька кожного дня питає про тата. Допомоги від нього ніякої. Не знаю як з цим боротися . Чекаю вже нарешті, коли зможу вийти на роботу і сама забезпечувати свою донечку. А про Віталія, я і згадувати не хочу.
