Вихователька дитячого садочку не впізнала мене і не хотіла віддавати дитину

Я провела у декреті понад 4 роки. Насправді у мене не було потреби виходити на роботу. Раніше я багато працювала у місцевій компанії, після одруження стала думати про звільнення і от, коли дізналася, що очікую на дитину, замість офіційного подання заяви про декретну відпустку, – подала про звільнення.

Чоловік цілком мене забезпечував. Сам багато разів казав, що я можу займатися своїми справами, виховувати дитину, дивитися за нашим будинком. Після багатьох років праці, а я влаштувалася ще у 17 років, для мене це був справжній подарунок.

Я жила у своє задоволення, красиво одягалася, ходила у салони краси. Коли віддала донечку у дитячий садок, всі виховательки дивилися на мене косо, мовляв, не може матір так виглядати. Звичайно, на мені завжди були сукні та підбори, макіяж та зачіска. У вихованні Міланки мені допомагала няня, а я мала час черговий раз відвідати салон краси.

Так трапилося, що компанія чоловіка збанкрутувала. У нас більше не було таких статків. Ми звільниля няню, продали будинок та придбали натомість квартиру. Чесно кажучи, мені було все одно. Я кохала Сергія не за гроші, тому без проблем відмовилася від тієї розкоші. Хоч, спершу навіть було уже незвично.

Через відсутність допомоги, грошей та, відповідно, уже часу, мій вигляд з модельної перетворився на звичайний. Я все менше фарбувалася, зав’язувала волосся, забула про підбори і сукні, адже постійно бігала за дитиною.

Одного дня, прийшовши до садочка стомлена після домашнього прибирання, готовки, вихователька заявила, що не віддасть мені дитину, мовляв, нянькам неможна. Я була шоковона, – вона мене не впізнала.

Довелося телефонувати чоловіку, аби той підтвердив, що то я, – мати Міланки. Після того вони довго вибачалися переді мною.

Оцініть статтю
Вихователька дитячого садочку не впізнала мене і не хотіла віддавати дитину