Мені 54 роки, а дружині 52. Це сталося несподівано і випадково. Ми вирішили посидіти ввечері вдома, випити трохи шампанського. Келих за келихом і тут язик у моєї коханої і розв’язався, вона розслабилася після робочого дня.
Останні сім років вона мене чомусь докоряє тим, що я їй зраджую. Але це зовсім все неправда. Я не можу їй ніяк довести, що це неправда. Хтось колись їй сказав, а вона повірила. І так мене цим вже дістала, що як то кажуть, мій терпець увірвався. Я вирішив пошуткувати з неї і подивитися на реакцію. Може вона зрозуміє, що вже перегнула палицю зі своїми доріканнями.
Сказав: «Адже ти теж мені колись зрадила». А вона здивовано запитує: а звідки ти знаєш? А я так жартома відповів: «та давно вже знаю, багато років». І тут вона все мені і виклала, шампанське, мабуть, подіяло…
Розповіла, як вони з подругами пішли до бару, познайомилися з чоловіками та провели з ними решту ночі. Виклала все, аж до відчуттів та почуттів, до всіх подробиць. Вранці, звичайно, дружина нічого не пам’ятає, а у мені все в душі горить.
Я не витримав і все нагадав їй. Спершу вона сказала: “ну було один раз і то двадцять років тому”. А потім схаменулась і сказала, що збрехала.
А я не можу забути! У мене серце розривається. Адже ми прожили майже сорок років. Як бути? Пишу, а самому дуже погано. Як далі жити?
