Моє ім’я Валерій Петрович, маю єдиного сина Андрія. Він у мене з дитинства чудернацький, але такого я від нього не очікував.
У нас звичайна родина, я будівельник, дружина – кондитер в пекарні, а син – на всі руки майстер, і електрик, і сантехнік, працює на себе.
Закохався по вуха в дівчину – музиканта, мовляв, набридли дами, для яких щастя ходити на шопінг та для яких всесвіт обертається навколо ремонту та прибирання. Захотілося йому чогось не матеріального, в мі бемоль мажорі….
Так він і знайшов ту, для якої музика не лише фон на кухні. Ми з дружиною були приголомшені такою новиною. Бо Андрій змінився до непізнаваності. Почав відвідувати театри та консерваторію, вивчив на пам’ять назви всіх прем’єр.
Звісно, ми з дружиною були проти такого союзу, бо вважаємо, що люди таких професій, як актор, музикант, художник дуже творчі, несерйозні, замріяні, вони живуть у своєму власному світі, не пристосовані до буденного життя, дуже тонкі та вразливі натури. Та хіба, хтось до нас прислухався? Звісно, ні. Андрій таки одружився зі своєю віолончелісткою.
Почалося дивне сімейне життя. Молоді знімали кімнату. Вона вся була забита старими партитурами, партіями, роздрукованими творами, різними збірками і так далі. Ступити було ніде. А якщо Андрій раптом надумає навести порядок і викине одну сторінку, то біди йому не минути, бо ноти для музиканта – святе.
Прибирання, прання та приготування їжі – повністю на нашому синові. То в неї репетиція, то вистава, то вона постійно на гастролях, а їсти не готує тому, щоб випадково пальці ножем не травмувати.
Не знаю, як вона знайшла час дитину народити. Ми онучці дуже раді, любимо її, бо з самого малечку вона в нас на вихованні. Лариса завжди на гастролях, її по 2-3 місяці може не буди дома. А коли вона повертається, то настає час вивчення нового репертуару.
Кожен день по 3 години всі сусіди слухають, як займається наша невістка. А якщо до виступу залишається два дні, то тримайтеся, 4 години на день повторення однієї і тієї ж програми гарантовані. Як тут дитиною займатися?
Ми намагалися переконати Андрія, що такий шдюб приречений, що вони з дружиною дуже різні. А тут ще з’ясувалося, що Лариса приховує від свого оточення, ким працює її чоловік. Стидається вона його, як ще можна таке пояснити?
Андрій виглядає щасливим. Цілий день копирсається в сантехніці, а ввечері збирається в філармонію.
Так, не про таку невістку ми мріяли. Ну не підходять вони один одному. Ми так хотіли, щоб у сина була звичайна хазяйновита дружина, що б вони мали спільні інтереси, що б вона піклувалася про сина та дитину, мала нормальну професію.
А може я перебільшую? Адже, саме головне, що син задоволений, і то не наша справа?
