Привіт, мені уже 45 років, а я все ще не зустрів свого кохання та не одружився. Якось так трапилося, що всі мої серйозні стосунки завершувалися так і не дійшовши до весілля. Причини були різні й ніяк не пов’язані між собою, але факт залишається фактом.
Пощастило мені хіба у тому, що маю багато похресників. Вони моя радість, причини продовжувати усміхатися щодня. Особливо часто бачуся із дітьми своєї подруги дитинства, Світлани. Хоч одружитися з нею не вийшло, зате стати названим батьком для її сина я зміг. Малий просто чудовий, люблю проводити з ним багато часу, купую йому дорогі подарунки щоразу, а не лише на свята. На канікули Андрійко теж до мене часто приїжджає і навіть залишається на декілька днів зі мною на дачі. Ходимо разом на рибалку й у ліс по гриби, граємо у футбол. Часто відвідуємо кінотеатр, на фільми та мультфільми, які він сам обирає. А ще парк атракціонів! Я сам обожнюю всі ті гойдалки. Чесно кажучи, разом з Андрійком я можу себе почувати не лише батьком, а знову молодим.
Нещодавно так трапилося, що роботі я познайомився із чудовою жінкою. Ми уже домовилися з’їздити разом на вихідних кудись на природу, після декількох походів у кіно та ресторани. Звичайно, я одразу про це повідомив Світлану, адже Андрійко не зможе до мене приїхати. На моє здивування, подруга відреагувала дуже різко, їй це не сподобалося, а я думав, вона зрадіє моєму потенційному особистому житті.
Через декілька тижнів, я почув від чоловіка подруги, що Світлана дуже скаржилася на мене. До слова, ми з ним також у дружніх стосунках і намагаємося якнайчастіше зустрітися чоловічою компанією за келихом пива.
Виявляється їй не до вподоби, що я почав налагоджувати своє особисте життя. На її думку, яка може бути романтика у 45 років? Це надто пізно і пора думати зовсім про інше. Світлана почала розказувати своїй подругам, матері, що зовсім забув про свого похресника, не запрошую на вихідні, не проводжу з ним час, навіть подарунки перестав робити, а дитина сумує.
Я так здивувався, адже ще вчора розмовляв з малим телефоном, той був щасливий і зовсім на мене не ображався, навпаки, казав, що радий за мене та бажає удачі із новим захопленням! Навіщо Світлані так поливати мене брудом? Тепер не маю і бажання розмовляти з нею.
