Для мене було зовсім неочікувано, що похресниця, з якою ми дуже в близьких стосунках, розкритикує мій подарунок. Сьогодні дуже складно, у світі пандемія, багато хто залишився без роботи. Ми ж з чоловіком дуже старались зробити їй сюрприз до випускного зі школи.
Однак підлітки зараз не такі, як у наш час, балувані і вимогливі. Проте, цей випадок протверезив нас, ми припинили ставитися з великим фанатизмом до всіх забаганок похресниці.
Вікторія закінчила 11 клас, успішно здала ЗНО, тяжко працювала весь рік. Ми знаємо, що вона мріяла про дорогий сучасний телефон – айфон. А тут така нагода – випускний.
Ми дуже сподівались, що телефон їй сподобається, але ж ми купили не останню, 12 модель, а трохи нижче класом. Ще й навушники купили, для повного щастя.
Вийшов цей подарунок 19 000 грн, і за 600 грн купили чехол. Для нас це великі гроші, тому ми і оформили кредит на рік. Витягнемо, боргів немає та і інших кредитів теж.
Дуже хотіли зробити приємно похресниці. Вона у нас розумничка і заслужила такий подарунок на випускний.
Випускний пройшов грандіозно, всі були у захваті, танцювали та веселились. Вікуся подякувала нам і поцікавилась, а чому айфон чорний? Ми з чоловіком так розгубились, що першої миті, не змогли, навіть, відповісти на це просте запитання.
Вибирали універсальний колір, про те що айфони бувають різнокольорові, якось не подумали. Ми ж в цьому погано розбираємося.
Вже на ранок ми з кумами ішли випити каву до них додому. Поки приводили себе в порядок, мили руки, випадково почула, про що Віка розмовляє з мамою. Нічого кримінального, але дещо мене засмутило та обурило.
«Телефон чорний, а я хотіла кольоровий, жовтий, наприклад. Я ж дівчинка. Та і навушники дротові. Село! Мені не подобається »- бубоніла Вікторія.
Ну біда, та й годі! Про таких подарунок можна тільки мріяти. Дорогий, модний гаджет, хіба сучасні діти настільки ростуть розпещені. Дуже неприємно і образливо стало на душі. Ми від щирого серця зробили такий дорогий для нас подарунок, а вона, мало того, прийняла його, як так і слід, так і ще, вередує. Ми виховані люди, промовчали, але настрою пити каву вже не було.
Може, Вікторія образилась, що ми не порадилися з нею. Але це ж сюрприз і ми хотіли зробити як краще.
Після цього випадку залишилися неприємні відчуття, як спілкуватися далі з дитиною не знаю. Ми намагалися вразити її, показати, як ми любимо і цінуємо її. А у відповідь отримали критику та незадоволення.
А що ж буде далі? Ми ж не зможемо потурати її бажанням завжди.
Напевно, варто не придавати цій ситуації якогось великого значення. Як то кажуть, молоде та дурне. Сказала і забула. А ми душу собі роз’ятрили.
