Зовсім скоро у нас з чоловіком повинна була бути річниця весілля. Одного дня прибираючи усю оселю, я побачила два красивих пакети із подарунком. В одному був шарф, а в іншому золоті сережки, які я давно хотіла і все натякала про них чоловікові. «Нарешті він мені їх придбав!» – подумала у той момент.
Хоч до свята залишалося 2 тижні, але я вже не могла дочекатися, коли одягну бажані прикраси. Уже уявляла, як у той самий день, на радостях зготую неймовірну вечерю, одягну найкрасивішу білизну, відкрию нашу улюблену пляшку вина і стану очікувати Миколу з роботи. Проте на мене чатувала зовсім інша реальність.
Через два дні після моєї знахідки, було день народження у свекрухи. Звичайно ми з чоловіком збиралися на сімейне застілля. Микола сказав, що уже сам придбав мамі подарунок (до слова, я була впевнена, що це шарф, який бачила поряд із сережками). Приїхавши до Марії Іванівни, ми з порогу її привітали, вручили пакет з подарунком та квіти. Потім сіли за стіл та очікували іменинницю, яка пішла шукати вазу.
За декілька хвилин я побачила щасливу матір чоловіка, яка дякувала за подарунок. На вухах у неї були мої сережки. Я була в шоці! Він переплутав пакети! При першій можливості я шепнула Миколі про це.
– Сережки? Ти нічого не переплутав?
– Чому ти так вирішила? Я й придбав мамі їх.
– Хіба ти не мав подарувати шарф??
– З чого ти взагалі це взяла?
Я не мала більше, що йому відповісти. Не хотілося напряму казати, що бачила подарунки у шафі. Шукаючи позитив, подумала, а раптом мені здалося і це були не мої сережки, а зовсім інші.
Все ж, через два тижні, сидячи при свічках, які додавали романтики, Микола вручив мені довгоочікуваний подарунок. Шарф.
Уявляєте? Матері подарував дорогі золоті сережки, які так хотіла я, а мені просто чергову ганчірку. До слова, від тоді пройшло понад місяць, а Микола так і не зрозумів, чому я ображаюся.
