Познайомилися я зі своїм майбутнім чоловіком ще в університеті. Ми навчалися у паралельних групах одного факультету, тож часто бачились. Коли ми одружилися, Іван одразу сказав, що квартира, домашні витрати будуть на його плечах. Він як справжній чоловік хотів повністю утримувати нашу сім’ю. Я була не проти, хоч також працювала і заробляла чималі кошти, але як сказав Іван: «твої гроші – це твої гроші, мої гроші – наші гроші».
Сім’я чоловіка одразу прийняла мене у свою родину. Насправді у мене немає ні батька, ні матері. Трагiчна історія. Виховувала мене з дитинства бабуся з дідусем, яких дуже скоро не стало, тож я була дуже рада знову відчути сімейний затишок, хоч і у домі чоловіка.
Зі свекрухою ми часто спілкувалися, разом проводили час, ходили на шопінг, кулінарили для наших чоловіків. Звичайно, всі свята ми також були разом: я з чоловіком, свекруха зі свекром та ще їхня донька із своєю сім’єю. Та все раптово змінилося одного прекрасного травневого дня.
Першого травня, традиційно, ми всі разом зібралися на шашлики. Свекруха покликала ще свою подругу із сім’єю, разом ж веселіше. Ми приїхали, розпалили багаття, чоловіки поставили вудочки на рибалку, я нарізала салати, поки свекруха із подругою діставали м’ясо. Я уже хотіла піти їм допомогти, але в той момент я почула їхню розмову:
– Пощастило тобі із невісткою. Красуня, розумниця, так гарно із тобою спілкується, завжди допомагає, не залишає тебе з чоловіком без уваги, – сказала подруга матері мого чоловіка.
– Звичайно красуня, ще б, скільки грошей витрачати на салонні процедури. При тому повністю живе на кошт мого сина. Він і квартиру оплачує, і машину купив, і продукти додому носить.
– Хіба ж вона також не ходить на роботу?
– Хіба то робота? Носить каву начальству, лише одним місцем виляє перед ними.
Від почутого у мене майже навернулися сльози. Я завжди думала, що мати чоловіка прекрасно до мене ставиться, а вона лише гадостi по за моєю спиною говорить.
У той день я не подала знаку, що чула тієї розмови. Не хотілося псувати свято і гарний настрій всім навколо. Проте більше я з нею не підтримувала тісний зв’язок. Чоловік не міг зрозуміти такої різкої зміни моєї поведінки, але розпитувати не став, а я й не розказувала, не потрібно сина з матір’ю сварити.
