Мені було сімнадцять, коли я завагітніла. На той час я вчилася в інституті на першому курсі. Познайомилася з хлопцем зі свого села, ми почали зустрічатися. Я розуміла, що закохуюся в нього тай він до мене проявляв неабияку увагу. Ми часто проводили час разом, ходили на прогулянки. Їли смачне морозиво, говорили по телефону до світанку. Костя був дуже красивим і видним хлопцем на селі всі дівчата заздрили, що він вибрав саме мене. Я розуміла, що не можу без цієї людини. Згодом він почав приходити до мене додому і навіть інколи залишався переночувати. Наступив час, коли мені потрібно було їхати здавати сесію в інституті, до навчання я почала відноситися безвідповідально, коли зустріла Костю в моїй голові був тільки він, тому до здачі іспитів я була не дуже готова.
Це був ранок, я прийшла в аудиторію в якій ми складали перший іспит. Дуже хвилювалася. Зайшов викладач, роздав всім завдання і ось ми почали писати. Як я починаю відчувати, страшну біль в животі. Мені одразу ж принесли води і покликали медсестру. Медсестра провела мене до медпункту, оглянула. І з усмішкою подивилася в мої очі. Спочатку я не розуміла, що вона хоче цим сказати. Поставила на стіл тест на вагітність і попросила його зробити. Я не хотіла вірити в те, що це може бути правда. Для чого мені зараз дитина, я тільки почала відчувати справжнє вільне життя- подумала я собі. Але медсестра вийшла з кабінету і очікувала, коли я зроблю цей тест.
Я наважилася і зробила. Ця мить, коли очікуєш результату була для мене як вічність. Все таки тест показав позитивний результат. Я почала плакати, не хотіла цієї вагітності.
Що ж я скажу своїм рідним, як мені бути. Спершу, що я зробила це подзвони Кості. Попросила його про зустріч. Ми зустрілися, я сказала з острахом йому про, те що скоро він стане батьком. Він нібить зрадів, але на його лиці я побачила маску під якою ховається незадоволеність.
Невдовзі Костя перестав виходити на зв’язок. Мої подруги говорили, що він виїхав закордон на роботу. Я не хотіла цієї дитини. Вирішила мамі з татом нічого не розказувати, приховати цю страшну новину і потайки зробити аборт. Я записалася на прийом до лікаря. Лікар вмовляв мене не робити цей жахливий вчинок, але я нікого не хотіла слухати.
Назвав мені ціну за медикаментозний аборт, мовляв, у твоєму віці він буде найбезпечнішим. Сума за цю процедуру мене вразила. На роботі я не працювала, Костя мене покинув. У батьків я грошей просити не буду. Вирішила піти до Софії- подруга моя ще з дитинства. Поділилася з нею новиною і сказала, щоб позичила мені грошей. Софія також почала вмовляти мене не робити дурниць. – Каже:- Та знайдеш ти ще своє щастя і з дитиною тебе покохають. Я нічого не хотіла чути, взяла гроші і пішла. На наступний день записалася на прийом до лікаря, який мав відбутися через тиждень. Одного разу я приходжу додому і батьки мене покликали на розмову. Мама з татом кажуть:- Ми все знаємо. Софія нам розказала.
-Я тебе благаю не роби цього. Збережи цю дитинку. Це ж таке щастя бути мамою- сказала моя матір плачучи.
-Ми тобі допоможемо у вихованні нашого внука- добавив тато.
Я розчулилася відчула підтримку, на яку навіть не розраховувала добре все обдумала і вирішила залишити дитину.
Пройшов час, я народила дівчинку. Взяла Софію хресною мамою, адже по суті це вона врятувала життя моєму малюку.
Зараз Надійка, так називалася моя донечка, виросла і у всьому мені допомагає.
