Одружилися ми з Іваном недавно. У нас все було настільки добре, неначе в якомусь серіалі, поки не переїхали жити до його бабусі. Познайомилися ще коли я була на першому курсі юридичного факультету. Іван, так звали мого обранця, у той час вчився у технічному училищі і працював, був консультантом по встановленню вікон. Так от, мені батьки якраз купили житло перед навчанням в інституті і потрібно було замінити віконечко на кухні, бо був сильний конденсат чомусь. Приїхав мій майбутній чоловік, розпитав що до чого, зробив заміри й поїхав геть. На наступний день я зрозуміла, що цей хлопчик мені дуже сподобався, такий сильний, мужній. Я вже не могла дочекатися того моменту, коли він приїде вставляти те вікно. Ось наступив той день, Івасик приїхав все зробив і я запропонувала випити йому смачної кави. Він погодився. Якось так слово поза слово, розговорилися, побачила, що мужчина теж до мене не байдужий. Він так дивно дивився мені в очі, а цей його погляд, о Боже в нього можна було просто закохатися. На такій прекрасній ноті закінчилися наші посиденьки й ми обмінялися номерами телефонів. Я жила собі у своїй новенькій квартирі, ходила на заняття і чекала дзвінка від Іванка, сама чомусь дзвонити першою не хотіла, гордість, напевне, моя не дозволяла. Так от через тиждень я чую телефонує коханий. Запросив мене в кіно. Ой, з радістю погодилася, приміряла багато нарядів на зустріч.
Ми чудово провели час, після прегляду фільму він провів мене додому і запропонував стати його дівчиною. Я сказала так, після тієї зустрічі ми були нерозлучні. Згодом вирішили жити разом у моїй квартирі, щоправда, батьки були невзахваті від цього, але я сама мала право вирішувати як мені вчиняти в тій чи іншій ситуації і з ким жити. Так і з’їхалися, я продовжувала вчитися, любий працював, згодом закінчив своє училище. І нарешті запропонував мені вийти заміж, тоді я була на третьому курсі. Не знала чи переводитися на заочне навчання чи довчатися стаціонарно. Адже завжди мріяла про дітей, хотіла стати найкращою мамою у світі, а тут пропозиція вийти заміж, а як правило, люди одружуються потім народжують діток. Я думала, що в мене все так само буде. Саме так і сталося. Ми одружилися, весілля було маленьке, проте дуже гарне. Я обрала собі сукну про яку завжди мріяла і ресторан. Після весілля Іван запропонував мені переїхати жити до своєї бабусі в село. Мовляв, бабця там сама, а помешкання б моє здавали в оренду і мали додатковий дохід. Казав, що нам зайві гроші зараз не помішають, молода сім’я і все таке.
Я якщо чесно не хотіла, бо розуміла в мене є свій куточок, я сама собі господиня, коли хотіла прибрала, коли хотіла прийшла, а тут прийдеться під когось підлаштовуватися. Ну і якщо б не одна новина про яку я дізналася, то, напевне б не послухала чоловіка і залишилася жити у своїй квартирі. Дізналася, що вагітна. Чесно кажучи, це було якось і очікувано, і незвично для мене, адже я хотіла малюка, але все якось так швидко відбулося. Одразу вирішила всі свої питання з інститутом, перевелася на заочну форму навчання. І все ж таки ми переїхали жити до бабусі коханого, Галини Миколаївни. Адже й дійсно, зараз народиться дитина, гроші будуть потрібні, а працюватиме лише Іванчик, тому додатковий дохід з оренди моєї квартирки нам дуже знадобиться. Бабця була жінка строга, але чомусь біля хати в неї було не дуже чисто. В домі, ніби, прибрано, а от подвір’я якесь занедбане. Не знаю чи то через те, що вона не могла сама впоратися з такою кількістю роботи чи просто не хотіла доглядати за всім. Ми з чоловіком стали, зробили всюди порядок. Він ходив на роботу, а я була весь час вдома.
Прибирала, готувала їсти. А бабуся мого Івасика хоч була вже на пенсії, але ще ніяк не могла покинути свою роботу вчителя. Одного разу до мене прийшла в гості сусідка Катя, познайомитися, випили чаю, я її прийняла із задоволення. Катерина прийшла і каже:- Ой, як у баби Галі тепер чисто і приємний запах з кухні, а то коли не зайду завжди бардак, от пощастило їй з тобою. Я здивувалася, але не сильно, взяла ці слова до уваги. Так і стали з Катею дружити. Якось вона знову завітала до мене й почала розповідати, що Галина Миколаївна, десь вона таке чула, дуже наговорює на мене. Мовляв, прийшла невісточка в хату, наводить свої порядки. Я не вірила в ті слова, бо ж не могла таке старушка про мене говорити, я старалася, все робила, щоб було добре. Вирішила розібратися в цій ситуації і розповіла про те, що казала Катька, своєму чоловіку. Він як почав на мене кричати:- Що за наклепи на мою бабусю, для чого ти це говориш. Ми посварилися, я остаточно вирішила розібратися і дізнатися правду. А допоміг мені в цьому один похід в магазин, де я побачила цю жінку, вона говорила по телефону і обговорювала мене.-Та вона вже мене дістала, жила я собі добре, а тут приїхали, поперескладувала мені всі тарілки на кухні, пересунула пральну машинку. Нехай би їхала геть, ненавиджу її- казала бабця Івана. Я почула все, що хотіла, зібрала речі, звільнила квартиру від оренди і просто поїхала геть. З Іваном посварилася, але надіюся він мене зрозуміє і ближче до народження дитини ми будемо разом, а бабуся ще пожаліє про свої слова, адже я хотіла як найкраще.
