Я практично все життя провела зі своїм татом. Мама поїхала закордон, щоб заробляти більше грошей і залишила мене на виховання татові. Її майже в моєму житті не було , поїхала ще коли мені було 6 років. Тато був дуже строгий по відношенню до мене, але я його дуже поважала і боялася. В мене завжди все було краще , ніж у моїх друзів. Мама передавала мені красиві та дорогі речі з Італії.Там вона працювала. Стосунки між моїми батьками щороку погіршувалися ,адже сімї як нормальної в нас не було.Мені завжди бракувало мами .
Я закінчувала школу, вчилася навідмінно.Отож хотіла вступити до університету і здобути хорошу освіту. Я завжди мріяла стати лікарем. Але чомусь мій батько завжди був проти навчання. Казав ,будеш як твоя мама працювати на нерідній землі,бо так всі роблять. Я не вірила і йшла до своєї мети.
Склала успішно іспити і вступила в медичний на державне місце. Була дуже рада , адже крім високих знань , буде ще й велика стипендія. Мені дуже подобалося навчання в університеті . Нові знайомства, нові друзі , мудрі викладачі .Все було чудово.
Я часто приїжджала додому з навчання.Треба було допомагати татові, тай старих друзів хотілося побачити. Скоро я зустріла своє кохання. Це був хлопець з мого рідного міста. Це було кохання з першого погляду. Він також проявляв до мене симпатію .От ми й почали зустрічатися. Він був дуже працьовитим і розумним.Я все частіше почала приїжджати додому з навчання ,щоб побачитися з Олегом, так звали мого хлопця.
Прийшов кінець навчального року . Я розуміла , що скоро сесія треба добре скласти іспити , щоб не втратити стипендію.
Починався перший залік . Мені чомусь було дуже погано, почала боліти голова , я знепритомніла.
І прийшла до себе вже в лікарні , де саме мені повідомили вражаючу новину . Сказали скоро ви станете мамою. Для мене це був удар і водночас радість . Адже діти це прекрасно. Але я дуже переживала за навчання.
Спішила як найшвидше повідомити цю новину Олегові. Я сказала йому, він зрадів . Для мене було приємно побачити позитивну реакцію.Тільки от боялася про дитину сказати батькові , бо була впевнена , він цього не прийме.
Так і сталося . Батько був проти , сказав позбуватися дитини як найшвидше. Сказав, що я занадто молода , щоб народжувати . Мені в той момент було дуже боляче чути такі слова від рідної людини. Він прогнав мене з дому .
Я поки залишилася жити у Олега, він знімав квартиру і працював. Я вирішила , що повинна поділитися ще й з мамою цією новиною. Мама дуже зраділа . Каже буду молодою бабусею. Мені стало легше на душі .
Дякуючи Олегу і мамі я не зробила цей страшний вчинок і не послухала тата.Я припинила з ним спілкування. Тай він не особливо засмутився, коли я перестала приходити до нього. Ми жили з Олегом разом і чекали народження нашого хлопчика. Я взяла академвідпустку в інституті. Дуже цього не хотіла , бо навчання було дуже важливим для мене.
Наближався час до народження сина . І саме мама мала повернутися з закордону. Вона дуже хотіла мені допомагати перший час з дитиною,тай ми з Олегом вирішили розписатися і зробити маленьку гостину .Тому маминому приїзду ми були дуже раді . Адже в Олега не було батьків- він сирота .От і думали хоча б хтось з рідні буде .Батька теж кликали ,але він відмовився йти.
Мама приїхала ми зробили розписку. Через місяць я народила , це було дуже радісно для нас . Настав час виписки з родддому. І тут я побачила свого тата поряд з мамою і Олегом . Я зрозуміла, що він змінив свою думку і прийняв внука. Це було безмежне щастя для мене. Він вибачився і сказав , що налаштовував мене на страшний гріх- аборт.
Казав, що буде найкращим дідусем у світі .Я прийняла його вибачення , адже це така рідна людина – тато.
Мама мені як і обіцяла дуже допомагала , тато також приходив часто гуляти з внуком . Мій Олег багато працював, тому якби не мамина допомога мені було б дуже важко.
От і скоро пролетів час, моя академвідпустка закінчилася. Я продовжувала навчання , син підріс мені стало легше.
Я закінчила університет з червоним дипломом , зараз працюю педіатром. В моїй сімї все чудово.
Як добре , коли тебе розуміють близькі люди і приймають тебе і твої вчинки , які б вони не були.
