Стосунки у Олександра та тещі не заладнались одразу ж після знайомства – Марії Іванівні не сподобався майбутній зять ні зовні, ні те, що він з села. Вона вважала, що її донька могла б більш вдало вийти заміж – красива, розумна, з вищою освітою, готувати вміє і взагалі краща учениця класу. І нічого, що Саша успішний бізнесмен, придбав для себе да дружини велику квартиру, любить її, забезпечує та турбується про їх майбутнє – всерівно він «селюк» і не пара дівчині з міста.
Оля намагалась пояснити мамі все, поговорити, просила, щоб та не псувала стосунки з зятем – нічого не допомагало. Марія всерівно вважала, що вона права і щоразу, при зустрічі з Сашею, могла сказати щось неприємне:
– Як там твої батьки? Як себе почувають? Мама твоя дуже «здала» – ненамальована ходить, погано вдягається. Хоча, що чекати від жінки з села.
І це тільки маленька частина того, що вона могла сказати. Саша намагався відповідати культурно, але зрозумів – він більше таке не витримує. Чоловік знав, що дружина його підтримує і не осудить за те, що він проти зустрічей з її мамою – Оля й сама це розуміла, але не могла «розірватись» між найріднішими. Та маму перестала кликати у гості, якщо хотіла її побачити, то йшла до неї ,або ж кликала в кафе. Та Марія Іванівна ніяк не могла второпати, чому вона не може прийти у гості до доньки – вона щиро не розуміла за що зять так на неї реагує, адже вона просто каже правду. 
Теща ще й почала жалітись всім подругам на Сашу, мовляв дивіться який зять – мене за двері виставляє, доньку налаштовує проти мене. Вона й далі вірила ,що була права, коли не хотіла їх одруження – от як все обернулось, а вона знала, що так буде.
При цьому всі подруги розуміли, чому теща тепер невхожа у дім доньки – вони й намагались їй це донести, що аж доходило до сварок.
– Слухай, Маріє ,ти ж сама наробила колотнечу з дітьми, а тепер дивуєшся? Та твоє щастя, що вони не сказали тобі в обличчя все, що вони про тебе думають – а зять точно міг це зробити. Він в тебе дуже розумний та стриманий чоловік – я б на його місці тебе вигнала з хати з матюками, – не втрималась найкраща подруга Марії Іванівни.
Жінка аж остовпіла від сказаного – вона такого від своєї давньої подруги не чекала. Думала та її підтримає та так само буде засуджувати доньку та зятя.
І хоч теща не знайшла підтримки та одобрення в оточуючих – думки вона своєї не змінила й досі вважає зятя поганою людиною, яка зіпсувала життя її доньці. І не важливо, що донька з Олександром щаслива.
