І не прибиральник, не садівник, і не муляр … Я вчитель фізичної культури в гімназії, але по факту виходить, що чоловік-вчитель – повинен робити і вміти все безвідмовно та за власним бажанням.
Бути взірцем.
Це не про мене. Коли мені наказують зробити роботу, яку я не вмію, і ніколи з таким не стикався – мушу відмовити.Перед таким фактом я сьогодні поставив керівництво. Не вмію класти кафель, лагодити відеопроектор, замінити розетки, треба – запросіть майстрів.
“Ти ж мужик”.
Тут я згоден, але я і так два рази на рік вантажу макулатуру разом з учнями.Тут потрібна чоловіча сила.
«Залучити батьків!»
Я звертався, і мій одинадцятий клас завжди допомагав, але батьки планують випускні та вступи, хвилюються за ЗНО, їм, відверто не має діла до побутових справ гімназії.
«Приведи когось, он у медички онук без роботи…»
Цебто, не приведи, а винайми. Заплати. З чого? З зарплати фізрука та класного керівництва? Ну заради Бога, я ж не ейчар?
Ось на цьому підґрунті і не має спільної мови з начальством. Може, я щось не так роблю. Мені постійно натякають, що я кепський колега, що я уникаю зайвої роботи. А моє переконання таке, що кожен повинен займатися своєю справою. Вчитель – вчити, кухар – готувати.
Щасти всім!
