Мій останній рік у школі у неї був дуже напруженим. Дуже хотілося вступити до знаменитого інституту у Європі, тож доводилося щодня займалася до глибокої ночі. Батьки допомагали скільки могли. Чого вартують лише численні витрати на репетиторів! Період очікування результатів вступних екзаменів був нестерпним. Я не могла ні спати, ні їсти.
Паралельно у мене будувалися романтичні стосунки із хлопцем, з яким ми познайомили у компанії друзів. Його звати Микола, старший за мене на 2 роки. Він уже навчався у місцевому університеті і був не в захваті від моїх амбіцій переїхати закордон. Правду кажучи, я не знала, як правильно вчинити у тій ситуації, тому просто пливла за течією, не вирішуючи однозначно. До того ж, ще не було відомо чи приймуть мене.
І ось, мені прийшов лист із повідомленням, що мене прийнято в один із найкращих університетів Німеччини. Я одразу повідомила усім рідним, включаючи Миколу. На мить мені здалося, що він щиро за мене радіє. Однак же наступного дня хлопець стояв переді мною на одному коліні, протягуючи обручку.
Напевно, кохання засліпило мене, адже я беззаперечно погодилася, а питання про переїзд на навчання відклала у далеку шухляду. Так-так, дійсно, не зважаючи на застереження батьків, я так і не вступила до Німеччини. Микола прив’язав мене до себе. Можливо, мені б пощастило обрати один із місцевих закладів, але за місяць після заручин, я зрозуміла, що чекаю на дитину.
У результаті, мені довелося сидіти вдома із дитиною, без освіти та кар’єри. Батьки так і не змогли пробачити таку легковажність. Життя складалося не найкращим чином: стосунки із свекрухою не ладналися, Микола цілими днями пропадав на навчанні та роботі, мої рідні більше не спілкувалися зі мною.
Матір чоловіка увесь день проводила у нашій квартирі та повчала мене, як доглядати за дитиною та хазяйством. Я не могла навіть слова промовити! Микола не дозволяв ні вийти погуляти із подругами, ні знайти роботу після декрету. Дуже скоро прояснилося, що довго так не протягну. Хотілося розвиватися, вивчати науки, подорожувати, а не проводити роки як домогосподарка.
Одного дня мені спливло на думку поставити чоловіка перед фактом: я поновлюю своє навчання та отримання вищої освіти, після чого зможу найти високооплачувану роботу та підніматися кар’єрними сходинками. Такий сценарій йому не підходив. Микола бажав тримати мене лише поряд із собою. Сперечань було багато, та врешті-решт ми розлучилися.
Я повернулася до батьківського дому, признавши, що вони були праві. Матір радо погодилася взяти на виховання онука, поки я продовжу свій попередній шлях. Шкода, що колись довелося з нього звернути.