Нещодавно я повертався додому з роботи. Був такий стомлений, ви собі не уявляєте. До цього не спав майже півтори доби, через закриття кварталу та підбивання підсумків. Писав звіт цілу ніч. Ось так, ледве шкандибаючи вулицею, раптом я почув крик про допомогу. Чесно кажучи, аж проснувся від такого адреналіну.
На інший стороні вулиці побачив, як чоловік вихватив сумку з рук дівчини та стрімко направився в бік жилих будинків. Я не знаю, звідки узялися сили, але навіть не подумавши, мої ноги самі почали бігти. Здається, таким швидким ще ніколи не був. Мені вдалося дуже швидко наздогнати злодія. Той як тільки побачив мене, скоріш за все, злякався та кинув сумку геть. Самого чоловіка упіймати не вдалося та й обличчя я його не бачив, зате майно було врятоване.
Повертаючись до дівчини із сумкою в руках, я сам собі дивувався. Як виявилося, злодій не встиг нічого витягти, все залишилося на своїх місцях. Дівчина не знала, як мені віддячити, адже окрім документів та грошей у неї там був ще й пам*ятний подарунок від її матері, яким вона дуже дорожила.
Після того випадку ми обмінялися номерами телефонів та пообіцяли, що обов’язково зустрінемося за чашечкою ароматної кави. Так все і трапилося. Від тих подій пройшло понад 2 роки, а ми з Настею почали романтичні стосунки, можливо, скоро й одружимося.
