Я ПРАЦЮЮ ДАЛЕКО ВІД ДОМУ Й МЕНІ НЕ ЗРУЧНО ЇЗДИТИ ТУДИ НА МАШИНІ, ТОМУ ЇЖДЖУ НА МЕТРО. МИ З ДРУЖИНОЮ ВИРІШИЛИ ВІДДАТИ ЗАПАСНІ КЛЮЧІ ТЕСТЮ НА ЗБЕРІГАННЯ НА ВСЯК ВИПАДОК. АЛЕ МАЙЖЕ КОЖНОГО РАЗУ, КОЛИ Я ХОЧУ ВЗЯТИ СВОЮ Ж МАШИНУ, ЇЇ НЕМАЄ НА МІСЦІ

Ми з дружиною одружилися 5 років тому й одразу почали жити окремо у квартирі. Нам допомогли купити батьки Наталки, доклавши третю частину суми. Бути господарями у своєму житлі було дуже приємно. Робиш, що хочеш і коли хочеш.

Шкода тільки, що квартиру ми купили далеко від місця моєї роботи. Тож я добирався довгі роки туди на метро: так економніше. Я заощаджував, щоб купити автомобіль. З кожної зарплатні відкладав чимало готівки із щирим бажанням якнайшвидше їздити на роботу в комфорті.

Але і після покупки я не припинив їздити на метро, оскільки затори, що збиралися дорогою до іншої сторони міста були настільки величезними, що я запізнювався на роботу на 2 години. Довелося повернутися до попереднього виду транспорту.

Однак ми з жінкою користувалися авто ввечері, щоб поїхати кудись відпочити, відвезти чи забрати нашу доньку до чи від друзів. Також на вихідних машина була незамінним другом, особливо якщо є дитина. Треба ж виїжджати за місто на природу, аби подихати чистішим повітрям.

Але дуже часто я не знаходжу автомобіль на своєму місті. Її постійно хтось бере із сім’ї Наталки: теща, його молодші сини, тесть. Спершу всі питали в мене дозволу, щоб скористатися нею. Згодом перестали навіть просто казати, що взяли машину на день чи на два.

Ще нічого, що вони беруть мою власність так нахабно. Більше дратує те, що ніколи не поставлять її на своє місце. Авто постійно припарковане біля їх квартири. Аби поїхати у своїх справах на власному транспорті, я змушений їхати на метро до квартири тестя. Це переходить всі кордони.

Проте я нічого не можу сказати їм. Коли я заробляв на цю покупку, то дуже багато працював. Я допізна затримувався на роботі, їздив щотижня у відрядження – я брав якомога більше завдань, аби отримувати додаткові виплати. Дружина моя теж намагалась заробляти більше грошей. В нас тоді уже була доня, яку допомагали доглядати теща з тестем. Вони часто її заводили й забирали із садочка. Дівчинка ледь не жила в них тижнями, а ми лише навідувалися на вихідних.

Я просив Наталку поговорити зі своїми рідними, щоб хоча б повертали машину на місце. Розмова допомогла, але не надовго. Близько місяця все було нормально, а тоді знову вони повернулися до попереднього.

Мені вже дуже важко терпіти таку поведінку родичів. Все ж таки це наше з дружиною авто. Я можу просто забрати ключі. І нехай вже ображаються і не говорять зі мною, я хоча б буду спокійним.

Оцініть статтю
Я ПРАЦЮЮ ДАЛЕКО ВІД ДОМУ Й МЕНІ НЕ ЗРУЧНО ЇЗДИТИ ТУДИ НА МАШИНІ, ТОМУ ЇЖДЖУ НА МЕТРО. МИ З ДРУЖИНОЮ ВИРІШИЛИ ВІДДАТИ ЗАПАСНІ КЛЮЧІ ТЕСТЮ НА ЗБЕРІГАННЯ НА ВСЯК ВИПАДОК. АЛЕ МАЙЖЕ КОЖНОГО РАЗУ, КОЛИ Я ХОЧУ ВЗЯТИ СВОЮ Ж МАШИНУ, ЇЇ НЕМАЄ НА МІСЦІ