Я проводив співбесіду, як простий бармен, приховуючи, що є власником закладу

Моя перша робота була у 16 років барменом. Насправді це був не просто студентський підробіток, я хотів дізнатися всю внутрішню кухню ресторанної справи, адже у майбутньому планував відкрити власний заклад. Так до 23 років я був і барменом, і офіціантом, і адміністратором. Коли зрозумів, що знаю усе потрібне, почав створювати свій бізнес.

Звичайно, з фінансовим питанням мені допомогли батьки, які понад усе хотіли, щоб я зміг працювати на себе. Мій батько також володіє невеликою справою і ніколи не бажав, аби його син отримував зарплату десь в офісі два рази на місяць. Так народилася моя перша піцерія. Це був справжній прорив у рідному місті: асортимент зріс до 100 видів піци, понад 15 точок у різних куточках місцевості, але це згодом.

Спершу був лише я та мій найкращий друг, який і готував неймовірні страви. Мені ж доводилося грати роль і власника, і офіціанта, і адміністратора та навіть прибиральника. Звичайно, на початку ж не міг собі дозволити найняти стільки персоналу та платити їм заробітну плату. Коли справи пішли в гору, мені спало на думку, що пора дати оголошення про пошук дівчини-офіцантки. Друг дав мені ідею не розкривати одразу, що я є власником, а поговорити із кандидатками, як простий робочий, так стане зрозуміло її справжній намір працювати у нас та бажання розвиватися.

Це було неймовірно! Як тільки я починав розмову із дівчатами та розпитував щодо їхніх планів, всі вони зверхньо відповідали, що в житті б не працювали у такому «гадюшнику», якби грошей не було потрібно. Я звичайно, розумію, що офіціантка – не професія, але навіщо йти на роботу у місце, яке не подобається? Мені ж хотілося почути, що ця робота старт у їхньому житті, як колись для мене це було барменство. У моїх бажанням було подарувати людям досвід та перший крок для розвитку, а не роботу, яку вони будуть ненавидіти і з відповідністю ставитися до відвідувачів. Усім їм було успішно відмовлено.

Після тижня пошуків у мою піцерію завітала Оксана. Я, як завжди, представився барменом та поцікавився її мотивацією, нібито просто з цікавості. Вона єдина, яка відповіла, що робота офіціанткою дозволить їй дізнатися ресторанну справу зсередини і раптом їй вдасться більше зануритися у цю сферу. Саме в Оксані я побачив колишнього себе. Ви б бачили очі дівчини, коли я розкрив карти та сказав, що вона пройшла співбесіду.

Зараз ми одна з найуспішніших піцерій у місті, а Оксана чудово керує одним із закладів, як креативний директор. Ось так!

Оцініть статтю
Я проводив співбесіду, як простий бармен, приховуючи, що є власником закладу