Як відомо, дорослі діти зобов’язані піклуватися про своїх батьків і надавати їм допомогу, коли вони досягли пенсійного віку, або стали непрацездатними. Це не тільки моральне правило життя, а й вимога законодавства. Сьогодні хочу вам розказати свою історію, як батько вимагав у мене на старості забезпечувати його.
Мене звати Оксана, мені 28 років, і вже 2 роки я плачу аліменти своєму батькові, а він мені навіть не рідний. Вони з мамою одружилися, коли мені було близько року. Рідний батько відмовився від мене, ще коли мати повідомила про свою вагітність, тож вона хотіла іншого чоловіка, який став би нам повноцінним господарем в домі.
За словами мами, під час розпису в РАГСі у нього запитали, чи буде він мене удочеряти. Він відповів, що так, і з того часу по документах я йому як рідна дочка. Проте цей чоловік також був нікудишнім. Завжди пив, буянив, гуляв. Не хотів бути ні підтримувати маму, ні доглядати за мною. Бувало, що мама навіть викликала йому спеціального лікаря, який приїжджав і ставив крапельницю. Окрім того, траплялося, що батько возив мене в школу п’яним, його навіть позбавили водійських прав, коли зловили за рулем на підпитку. Через ці періодичні запої, десь через 3 роки мама від нього все ж пішла, тоді мені виповнилося лише 5.
При розлученні подружжя домовлялися не ділити майно, але через якийсь час мама отримала повістку в суд: колишній чоловік вирішив відсудити машину і всю техніку, яку у свій час придбав. У відповідь вона подала на аліменти. Проте щоб багато не платити, батько офіційно влаштувався на чверть ставки підсобним робітником. Тобто аліменти становили 25% від зарплати на чверть ставки. Ці гроші батько сумлінно виплачував до настання моїх 18 років, але ми так і не спілкувалися.
Як же так трапилося, що тепер я плачу аліменти батькові? У 65 років у нього наступив пенсійний вік, але, оскільки не вистачило стажу, у виплаті пенсії чоловікові відмовили. І він подав до суду на мене, щоб отримувати кошти. За підсумком я повинна виплачувати батькові по дві базові величини щомісяця – суд вирішив, що раз у нього настав пенсійний вік, то він є непрацездатним. Також батько через суд вимагав відшкодувати його витрати на адвоката -, суд постановив виплатити суму.
Жаль, що так все трапилося. Я його навіть не пам’ятаю, а щомісяця повинна віддавати суму у 4 рази більшу, ніж отримувала у дитинстві. Ось така несправедливість. Просто допомагати й підтримувати – це одне, а бути зобов’язаним через суд – інше.
