Коли я кажу, що виріс з бабусею та дідусем, бо рідна мати забула про мене, всі думають я перебільшую. Але мама дійсно про мене зараз і не згадає.
Я виявився раннім сином. Коли мама народила мене, їй було ледь 14. Вона дуже рано почала зустрічатися з хлопцем, який був старший за неї на 10 років і який згодом став моїм батьком.
Коли мама дізналася, що вагітна – приховала це від своїх батьків. Та згодом бабуся здогадалася. Дід взагалі був настільки злий, що хотів засадити того 24-річного хлопця. Проте, мама дуже плакала і вмовляла пробачити. Також вона сказала, що буде виходити заміж. Однак цього не сталося.
Мій біологічний батько покинув маму за місяць до пологів. Після цього мама вже не хотіла аби я народився, та я попри це з’явився на світ. Моїм життям зайнялася бабуся.
Вона повністю відгородила маму від раннього материнства, сподіваючись, що вона виявиться, а потім стане найкращою мамою у світі. Ну, зрозуміло, що цього не сталося. Мама й так не відчувала до мене нічого, а коли бабуся повністю почала мною займатися й зовсім забула, що я її дитина.
Зараз мені 16. Я все це дізнався рік тому. До цього думав, що дідусь та бабуся мої рідні батьки. Та насправді моя мама поїхала за кордон у 18 років і зникла. Бабуся відшукала її у соцмережах. Зараз вона заміжня, виховує двох дітей: чи то її, чи то її чоловіка – ми не знаємо. Бабуся написала їй, та мама її заблокувала.
Вдячний своїм дідусю та бабусі за правду, проте краще б я її не знав.
