У життя різне трапляється. Погодьтеся зі мною, що вибираючи чоловіка, ми повинні в першу чергу дивитися на людину, її внутрішній світ, а не статки, фізичні можливості чи кількість вищих освіт. Якщо жінка уже вийшла заміж за людину із інвалідністю, необхідно любити її, незважаючи ні на що.
Всі родичі мене відмовляли від такого шлюбу, казали, що руйную власне життя. А що я? – Я ж насправді кохала. Його звати Ігор, він понад 10 років в інвалідному візку через один нещасний випадок, який і змінив усе. Коли всі звикли до нашого союзу, ми шокували знову – хочемо завести дітей.
Люди по-різному ставилися до цього рішення. Особливо від родини доводиться вислуховувати найбільш злісні коментарі. Однак мене не турбує думка сторонніх людей. Це моє життя і я хочу прожити його повноцінно! Відчути материнство, почути сміх дітей у домі, інвалідність коханому зовсім не завада. Він, не зважаючи ні на що, зможе допомагати, міняти пелюшки, гуляти із коляскою!
Через рік у нас народилися близнюки. Це таке неймовірне щастя, хоч признаюся, перші місяці було не легко. Особливо, коли посеред ночі двоє дітей починало плакати, а побігти та заспокоїти їх могла лише я. Зараз дочкам уже по 4 роки, вони весело проводять час зі своїм батьком, без жодних перешкод.
Вкотре мені пощастило переконатися, що не потрібно слухати інших, а робити те, що підказує серце. Я змогла стати щасливою дружиною та матір’ю і бажаю таке відчути кожному.
