Вже 20 років мені здавлює груди таємниця, яку я так довго приховувала, настав час розповісти про неї.
Я дуже хотіла дитину, але завагітніти мені було в рази складніше, ніж іншим жінкам, проблеми зі здоров’ям та спадковість зіграли свою роль. Та все ж я завагітніла. Вагітність проходила дуже важко, я довгий час лежала на збереженні у лікарні, там я і познайомилась з Марією. Їй було 20 років, ще молода та наївна дівчинка, вона не планувала дітей, але сталось так, що вона завагітніла. Хлопець кинув її, як тільки почув про вагітність, вона думала про аборт, але батьки заборонили їй робити такий “тяжкий гріх”, вони пообіцяли підтримувати Марію, допомагати у вихованні.
За деякий час я дуже потоваришувала з Марією. Якось я почула, як вона розмовляла з нашою лікаркою. З розмови я зрозуміла, що Марія хоче відмовитись від дитини, це неабияк засмутило і вразило мене, як можна відмовитись від власної дитини? Я вирішила поговорити з Марією про це.
– Маріє, ти не розумієш, що хочеш зробити, подумай краще, чи варто робити такий вчинок? Все ж це твоя рідна кров, будь ласка, в тебе є ще час, аби змінити своє рішення, — благала я її, але вона не слухала мене, вона була вперта, вона розуміла, що сама не зможе дати дитині все, що потрібно, не зможе виховати так, як треба.
І тут я зрозуміла, що хочу забрати цю дитину собі. Я вирішила поговорити з лікарем, як варто вчинити, вона мене повністю підтримала, адже їй було шкода віддавати дитину в дитячий будинок, все ж краще, коли дитина буде мати сім’ю. Ми вирішили зробити так, ніби я народила двох діток.
Марія народила дівчинку, а через декілька днів я народила хлопчика. Мій чоловік був здивований, коли я вийшла до нього з двома янголятками, проте зрадів. Він був впевнений, що то його діти.
Йшли роки, але я так і не розповіла чоловікові правди, лише через 20 років я змогла це зробити. Він був шокований, деякий час він сидів мовчки, але згодом сказав, що це було моє найкраще рішення, і я правильно вчинила, що забрала собі дівчинку.
