Коли я планувала свою вагітність та декретну відпустку, то в моїй голові все було набагато веселіше. Я намалювала собі в уяві, що все це так просто і легко, як і популярних людей в соцмережах – де дівчата все встигають, повні енергії та сил. Насправді я стикнулась з жорстокою реальністю. І ця реальність для мене не надто приємна.
Річ у тім, що я звикла до активного життя – робота, постійні поїздки на відпочинок, зустріч з подругами та відвідини салонів краси. Словом все, що потрібно молодій та активній дівчині. Звісно, я розуміла, що поява дитини змінить моє життя, але ніколи не думала, що так сильно.
І чим довше я знаходжусь у декреті, тим частіше думаю – це зі мною щось не так, чи інші жінки просто брешуть. Коли не глянеш, то молоді матусі встигають і гарно виглядати, і прибирати, і готувати, і доглядати за дитиною та ще й можуть реалізувати себе у якійсь справі. Ну або хоча б зайнятись чимось цікавим – курси якісь відвідати, навчитись танцювати тощо. Я ж ледь встигаю почистити зуби та випити кави. Донька дуже неспокійна, вертлява і активна – коли вона була ще зовсім маленька я могла хоча б привести себе до ладу.
Зараз я не у кращій своїй формі – волосся зібрано у пучок, одяг непрасований, вдома бардак і у мене постійно болить голова від переживань – що ж приготувати таке, щоб Ярина таки поїла. Де тут час зайдеш для себе – я забула як виглядає мій перукар та майстер манікюру. Я й не пам’ятаю, коли востаннє ходила у кафе. Не повірите, але я сумую за своєю роботою – так, вам не здалось. Там я могла гарно вдягнутись, поговорити з людьми та й просто мала час на себе – а зараз у мене як не мультфільми в голові, то каша на голові, бо коли донька їсть, то все довкола стає брудне.
Може мене зараз засудять інші матусі, але я не можу сказати, що декрет для мене не таке і щастя. Я люблю свою дитину, дуже, але я сумую за тим життям, яке в мене було колись – коли я належала тільки собі.
