Знаєте, хто є найгіршими сусідами? – Батьки. Моя свекруха зі свекром вирішили придбати квартиру буквально поряд із моєю з чоловіком. Живемо стінка у стінку. Тепер вони щодня проводять час з нами, матір приносить свої борщі та котлетки, іноді приходить аби помити підлоги, мовляв, з мене хазяйка невдала, а вона не хоче, щоб її син жив у брудній оселі. Я вже не знаю, як з нею боротися, адже чоловік повністю підтримує свою матінку.
Окрім того, Андрій майже весь свій вільний час повинен допомагати батькам. То потрібно полицю прибити, то продукти завезти, або просто допомогти із хазяйством (батько чоловіка увесь час проводить у гаражі із машиною, свекруха не може його змусити зробити бодай щось). Мені чоловік навіть не має часу приділити увагу. Я його просила декілька місяців зібрати тумбочку, прийшлося уже викликати майстра додому.
У мене уже таке відчуття, що у моїй квартирі свекруха знаходиться немовби на своїй території. Вона відчуває себе повноправною господинею дому, тут діють навіть її правила та розпорядок. Я стаю все меншим авторитетом у власній оселі, пощастило, що у нас ще немає дітей, а то виховувати самостійно також не мала б змоги. Розумію, що мати чоловіка звикла до свого ритму життя, але хіба це нормально подзвонити до нас о 6 ранку, оскільки вона зібралася пекти пиріжки, а її духовка у ремонті?
Нещодавно я почала розмову, що збираюся переїжджати до заміського будинку, який мені дістався від своїх батьків. Він зараз пустує, а даремно. Хоч зможу відпочити від постійного контролю та докорів свекрухи. Спершу Андрій підтримав таку ідею, адже ми обоє працюємо віддалено, тож немає різниці, де проживати. А там і природа, і свіже повітря, ще й можна посадити овочі, – буде натуральне харчування. Коли народяться діти, зможуть гратися у дворі.
Потрібно було одразу попросити коханого не розказувати про план своїй матері, оскільки як тільки вона про це дізналася, почала звинувачувати мене у тому, що я руйную родину, не даю можливості дружно жити та спілкуватися її рідному синові з нею. Докори все сипалися на мене, а Андрій навіть слова не сказав. Я, звичайно, не проти, щоб чоловік провідував своїх батьків, але потрібно все ж відокремитися від них.
Зараз я збираю свої речі, як думаєте, чи правильно чиню, що не слухаюся думки свекрухи? Чи вона все ж має рацію?