Я ЗАБРАВ СВОГО ХВ0РОГО ХРЕЩЕНОГО ДО СЕБЕ ДОДОМУ ІЗ СЕЛА. ВІН ВЖЕ НЕ ХОДИВ. У НАС З НИМ БУЛИ ДУЖЕ ТЕПЛІ ВІДНОСИНИ ПРОТЯГОМ ВСЬОГО МОГО ЖИТТЯ. ВІН НАМАГАВСЯ ДОПОМОГТИ МЕНІ ЗАВЖДИ. ТОМУ Я ВИРІШИВ НЕ КИНУТИ ЙОГО В ОСТАННІ РОКИ ЙОГО ЖИТТЯ. СВОЮ ХАТУ ОБІЦЯВ НА МЕНЕ ПЕРЕПИСАТИ, АЛЕ НЕ ВСТИГ. НА НЕЇ ПОЧАВ ПРЕТЕНДУВАТИ МІЙ ДВОЮРІДНИЙ БРАТ

Зазвичай, люди скаржаться, ніби-то їм не пощастило з хрещеними. Через декілька років після того, як діти підростають, зв’язок втрачається і ці люди можуть більше ніколи не з’явитися в житті дитини.

Мені ж дуже пощастило із хрещеними. Хоча Алла померла рано, Василь став невід’ємною частиною мого життя. Ми з ним були справжні друзями. Він був мені й батьком, і наставником, і вчителем.

В дитинстві приносив подарунки, часто навідувався в гості. В школі допомагав з домашніми завданнями, забирав раніше в менших класах, щоб я не сидів на продовженому.

В старшій школі я вже звертався до нього за порадами, як правильно поводитись із дівчатами. У своїх батьків я соромився таке спитати.

В університет Василь мене завозив на машині, адже в нього велика, а в тата легкова маленька. І гроші надсилав просто так часто.

Хрещений приїхав на весілля. Він – улюблений гість у нас дома. Дружина його також обожнювала. Коли народилися в нас дітки, став їм рідним дідом. Грався, робив їм різні сюрпризи та водив гуляти до парку.

Через декілька років чоловік серйозно захворів. Гарно все розумів, однак вже не міг самостійно ходити. Тож я за згоди дружини вирішив віддячити йому за всі роки, коли був для нас другом, забравши до себе у квартиру. Ми доглядали належно, лікували, водили до лікарів. Чоловік не вибагливий, а коли все ж просив щось, всі ледь не наввипередки намагались виконати. Дуже ми його любили.

Якось за місяць до смерті він сказав, що хоче оформити свій будинок в селі на мене. Не встиг.

Після похоронів я почав збирати докупи потрібні документи. І неочікувано з’явився в нас на порозі мій двоюрідний брат, заявивши, що також має право на цю хату. Звичайно, частина моя, проте і хлопець собі хоче половину.

Не знаю, що й робити. Зовсім бридко битися за спадок одразу після того, як покинула цей світ рідна людина. А ж хто такий цей брат в житті хрещеного? Хіба хоч щось для нього зробив? Ще й Василь же сам хотів, аби будинок дістався мені. Доведеться обирати між совістю та справедливістю.

Оцініть статтю
Я ЗАБРАВ СВОГО ХВ0РОГО ХРЕЩЕНОГО ДО СЕБЕ ДОДОМУ ІЗ СЕЛА. ВІН ВЖЕ НЕ ХОДИВ. У НАС З НИМ БУЛИ ДУЖЕ ТЕПЛІ ВІДНОСИНИ ПРОТЯГОМ ВСЬОГО МОГО ЖИТТЯ. ВІН НАМАГАВСЯ ДОПОМОГТИ МЕНІ ЗАВЖДИ. ТОМУ Я ВИРІШИВ НЕ КИНУТИ ЙОГО В ОСТАННІ РОКИ ЙОГО ЖИТТЯ. СВОЮ ХАТУ ОБІЦЯВ НА МЕНЕ ПЕРЕПИСАТИ, АЛЕ НЕ ВСТИГ. НА НЕЇ ПОЧАВ ПРЕТЕНДУВАТИ МІЙ ДВОЮРІДНИЙ БРАТ