Я ЖИЛА З МАТІР’Ю, ДОГЛЯДАЮЧИ ЇЇ ПОНАД 15 РОКІВ, ВІДТОДІ ЯК НЕ СТАЛ0 МОГО ЧОЛОВІКА. ОДНАК Я ЗАХВ0РІЛА Й МОЇ ДІТИ ЗАБРАЛИ МЕНЕ ДО СЕБЕ, ЩОБ Я НЕ ЖИЛА В П0ГАНО ОПАЛЮВАНОМУ БУДИНКУ ТА ЛІКУВАЛАСЯ. ОБІЦЯЛИ ЗАБРАТИ Й МОЮ МАМУ НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ

Мені 57 років, чоловік п0мер 16 років тому. Моїй матері вже виповнилось 89. Ми жила з нею в будинку, який збудував мій батько ще в молодості. Тут нема централізованого опалення, нема зручностей. Досить важко доглядати мені старій мою хвору матір в таких умовах. Потрібно топити грубу в хаті, готувати їсти, кожного дня міняти постіль, мити посуд, давати ліkи, читати матері книжку.

Мабуть, через сирість я захв0ріла. Діти захотіли забрати мене, обіцяли привезти й мою маму, але поки лишили сусідку, мою товаришку, доглядати за старенькою. Вона погодилась, однак не надовго.

Пройшло пів року, а мої сини все ніяк не можуть забрати свою бабусю. Не уявляю, як їй сумно, а мені як б0лить! Вже дзвонила сусідка, сказала, що більше не буде доглядати. Я сама вже поривалась не раз повернутись в село, проте діти не пускають.

Почали шукати няньку в селі, щоб чужа людина за гроші доглядала. Не розумію їх. Чому ж вони не можуть привезти мою маму? Я б сама турбувалась про неї. Вже й ображалась на них, і сварилась – нічого не діє. Сказали, якщо не знайдуть сиділку, то здадуть в будинок пристарілих.

Все село на сміх підняли, а мені дуже гірко

Оцініть статтю
Я ЖИЛА З МАТІР’Ю, ДОГЛЯДАЮЧИ ЇЇ ПОНАД 15 РОКІВ, ВІДТОДІ ЯК НЕ СТАЛ0 МОГО ЧОЛОВІКА. ОДНАК Я ЗАХВ0РІЛА Й МОЇ ДІТИ ЗАБРАЛИ МЕНЕ ДО СЕБЕ, ЩОБ Я НЕ ЖИЛА В П0ГАНО ОПАЛЮВАНОМУ БУДИНКУ ТА ЛІКУВАЛАСЯ. ОБІЦЯЛИ ЗАБРАТИ Й МОЮ МАМУ НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ