Я помітила, що серед хлопчиків більшість батьків віддають перевагу традиційним іменам, що не скажеш про дівчаток. Коли народжується донька, здається, у батьків включаються всі сили фантазії: Луна, Імперія, Золушка, Хрусталіна, Квітка, Шанель, Нева. Я стала не винятком.
Розпочнемо з того, що моя матір очікувала хлопчика. Не зважаючи на те, що всі лікарі повідомляли про дівчинку, вона не вірила. До останнього говорила, що неї буде син. Напевно, було весело, коли народилася я.
До тепер не можу зрозуміти: то був шоковий стан матері чи повністю серйозне рішення назвати мене Ольвія. Моя мати історик за професією, ось, напевно, і сплила у голові відома грецька колонія. Краще б назвала Женя чи Олександра, якщо так хотіла сина.
Здається, у мене не найгірше ім’я, але у мою сторону лунали різні інтерпретації: олів’є, олія. Невже вона не пам’ятала, що ім’я, яке обирається для дитини, вплине на те, як її сприйматимуть у суспільстві. Це ж не жарт – батьки визначають слово, яке людина потім чутиме найчастіше у своєму житті.
Якщо не зважати на вічні цькування з боку дітей у садку, школі і навіть в університеті, де, здається, повинні бути уже дорослі люди, я мала багато інших пр0блем. Мене постійно називали просто Ольгою, а потім і зовсім записували так у документах. Приходилося вдруге виробляти атестат у школі та диплом в університеті.
Після одруження, коли настав час виробляти нові документи, я змінила не лише прізвище, але й ім’я, уже на таке мені звичне – Ольга. Мати з батьком, звичайно, були не в захваті. Зате тепер, мені не потрібно декілька раз повторювати та пояснювати своє ім’я при знайомстві із новими людьми.
