Я живу без чоловіка вже дуже багато часу, так і не 8далося вийти заміж. Не дивлячись на те, що вже тридцять п’ять. У мене було багато гарних кавалерів, одного разу навіть мала довготривалі стосунки, які практично доходили до весілля. Але, на жаль, не склалося. Зараз мешкаю зі своєю мамою. Вона в мене одна, більше нікого з рідних немає. Тато від нас п1шов, коли я була ще зовсім маленькою, мала два рочки. А старший брат виїхав жити закордон. У нього своя сім’я і він рідко приїжджає на батьківщину. Тому й жили ми з матір’ю вдвох. Так, щоб не було скучно ні їй, ні мені. Я працювала дуже багато, зараз правда трохи менше віддаю себе роботі. І знаєте мені так якби завжди чогось не вистачало, насправді, розуміла чого саме. Так, я знала, що треба сім’ю, дітей, віддавати комусь свою ласку, турботу, любов. Але що зробиш, якщо не було все того єдиного, з яким я б могла ці всі цінності втілити в реальність.
Так от, з мамусею ми дружили, практично ніколи не сварилися, всю хатню роботу ділили на двох, вона в мене теж працювала, хоч була вже в роках, проте хотіла нарешті дійти до пенсії. Була вчителем. Інколи бувало таке, що прийде з роботи ляже і просто каже її не чіпати. Я розуміла діти забирали багато сил. Одного разу я захотіла завести собі домашнього улюбленця, не знаю чому чи то через те, що приходила постійно до подруги і в неї була собака, така гарна, красива, грайлива. Я вирішила купити собі також. Пішла у ветеринарний магазин і придбала песика. Як він мені сподобалося. Назвала Ріккі, моя мама була не проти. Ми доглядали за ним, купляли корм, вигулювали. Якось я пішла на вулицю гуляти зі своїм новим мешканцем і побачила, як собака прибігає, гавкає і ніби кличе мене кудись. Я прийшла в то місце куди мене привів мій гавкун і побачила маленьке щенятко. Ну прямо таке як і мій Рікусь, я його інколи так мило називала. Ви собі не уявляєте як він ходив коло нього, грався, облизував. Я розуміла, що цього знайду хтось просто покинув напризволяще, та й ще бачила як Ріккі з любов’ю до нього відносився. Я не змогла залишити те цуценя і забрала його додому. Тепер Рікусь має друга схожого на себе. Я рада, що нарешті маю кому віддавати свою турботу і ласку. Песеня ми назвали Найда, від слова знайти. Тепер у мене велика собача сім’я.
