Як брат залишав дітей на матір. Історія моєї подруги

Нещодавно я зустрілася із подругою, Маргаритою, з якою провела все своє дитинство, проте в силу обставин наші шляхи розійшлися. До слова, наші сім’ї також підтримували стосунки між собою, тому я знала її родину, а вона мою.

Через два роки після останньої зустрічі, ми вирішили, що пора відновити наше спілкування. Кожна з нас уже завела сім’ю: вийшла заміж, народила діток. Я з подругою хотіли познайомити наших дітей, адже потрібно, щоб вони також змогли відчути цей чудовий зв’язок двох сімей, можливо, також матимуть таку міцну дружбу, як у мене з Маргаритою.

Розмовляючи про все на світі, ми дізналися багато нового одна про одну. Проте одна історія моєї подруги шокувала мене. Маргарита розказала, що її брат, Назар, завжди залишав своїх двох малолітніх дітей на їхню стареньку матір. Що важливо, він з дружиною весь час у роз’їздах, на курортах, морях, а до дітей їм немає справи. Навіть грошей не залишають матері на утримання власних дітей. А вона уже пенсіонерка, важко самій вижити на одну пенсію, а тут ще й доглянь двох дітей.

Моя подруга, Маргарита, намагається завжди підтримати матір, допомагає у фінансах, щоб і її матір не голодувала, і племінники чудово себе почували. Та найгірше те, що сама Маргарита не має можливості залишити своїх дітей на матір та відпочити декілька днів чи зайнятись власними справами, оскільки розуміє, що її старенька мама не в змозі доглянути одразу четверо онуків.

На всі прохання, домовленості про те, щоб забрати своїх дітей назад, брат відмахується: «Хіба мама не хоче поняньчити внуків? А я поки з дружиною на море з’їздимо, не змушувати ж дітей постійно їздити з нами». «А хіба діти не хочуть також відпочити на курорті?» – каже Маргарита.

Після чергової поїздки, Назар забрав дітей додому. «Та чи надовго це?» – цікавилась подруга. Пройшов деякий час, матір відпочила від вічного дитячого галасу в домі, а Маргарита подумала, що  це її шанс привезти своїх дітей. Матір була не проти, вона скучила за дітьми своєї доньки і радо догляне за ними декілька днів, поки моя подруга з чоловіком присвятять час для себе.

І ось, коли подруга приїхала до матері із дітьми, завезла валізи, на порозі з’явився Назар. Вони з дружиною зібрались саме у чергову поїздку закордон. Звичайно, дітей з собою вони не планували брати, навіщо, якщо є матір, на яку можна їх залишити? Побачивши сестру із валізами, брат був обурений, як Маргарита посміла зараз привозити своїх дітей.

– Візьміть дітей з собою, вони також побачать світ разом з вами! – з докором сказала Маргарита братові, – Я з чоловіком вперше за рік зібрались у спільну поїздку, та й матір скучила за моїми дітьми.

– Чуєш, зараз же забрала своїх дітей додому, або я сам візьму речі та відвезу їх!

Від такого тону свого брата Маргарита вмить отетеріла. Буде вона ще братові потикати та скасовувати свої заплановані справи. Зрозумівши, що така поведінка буде довго продовжуватися, подруга вирішила, що пора покласти цьому край.

Вона забрала своїх дітей, а крім того, забрала і матір разом у їхню поїздку. Маргарита не змогла побути наодинці зі своїм чоловіком, але й не дала брату знову залишити племінників у матері.

Після того випадку, вона більше з братом не спілкувалась. Пройшло уже чимало часу, але більше Назар не залишав своїх дітей на матір, привозить лише у гості, побачитись із бабусею.

І правильно, батьки народжують дітей для себе, а не для інших.

Оцініть статтю
Як брат залишав дітей на матір. Історія моєї подруги