Одного разу я з’їздив у будівельний магазин зі своєю тіткою і тещею, і знаєте в мені ніби все перевернулося, одна поїздка, а скільки всього я зрозумів про цих двох людей. Але, як то кажуть, краще дізнатися правду про рідну людину пізно, ніж ніколи. Я все життя жив у своєї рідної тітоньки. Це сестра моєї мами. Колись давно батьки 3агинули у страшній п0жежі, яка трапилася на заводі, де вони обоє працювали. Залишився я, єдиний син. Спочатку, як розповідала моя Наталя, так звали тітку, мене хотіли забрати в дитбудин0к. Але вийшло так, що все владналося і вона змогла мене всино8ити. Власних дітей не мала, ми жили двоє. Виховувала, старалася дати все найкраще. Вдягала мене хоч і не в найгарніший одяг, але, що могла те й давала, харчувалися ми теж не найкращою їжею у світі, але, коли я підріс, то зрозумів як то 8ажко жити у цьому світі й починав розуміти свою Наталочку. Я ріс чемним хлопчиком все, що казала тітка, виконував, вчився добре, відвідував секцію футболу. Наталка підтримувала мене кожної гри і бажала удачі. Одним словом, ця жінка змогла виховати мене сама, я їй дуже вдячний, краще було жити з нею, аніж все дитинство провести в дит6удинку.
Я подорослішав, закінчив школу. На носі був випускний бал на який у той час я вже заробив сам. На костюм, на ресторан і на інші потреби. Тьотя сказала мені, що мовляв ти вже великий хлопчик, я що могла те й зробила, а тепер іди сам заробляй. Перша моя робота була офіціантом. Так, уже в шістнадцять років мене на диво працевлаштували. І, до речі, непогано заробляв були такі моменти, що ще й Наталі давав грошей. Пам’ятаю як вона мені сказала позичити деяку суму, а це було саме перед випускним, я мав саме здати гроші на ресторан в якому ми будемо святкувати це свято. Але тітка просила позичити їй і просто не віддала мені їх. Добре, що мав таких однокласників, які зібралися за мене і підтримали. А гроші, до речі вона не повернула навіть і після випускного балу. Я декілька разів нагадував про це, а вона постійно ігнорувала. Ну добре, я це пробачив їй, але якби я знав, що це буде не єдиний випадок такий із грішми. Після закінчення школи я остаточно вирішив йти вчитися в університет. Ми жили у великому місті, тому навчальних закладів тут було дійсно багато, вибір великий, якщо хочеш вчитися, то обов’язково знайдеш себе у чомусь.
Ось так і зі мною трапилося, я вступив у фінансову академію. Навіть на державний, особливо радіти за мене не було кому, окрім тітоньки, але я сам впершу чергу пишався собою. Прийшов час навчання, літо закінчилося за цей період встиг назбирати немалу суму грошей, які заробив на роботі і подумав з’їхати від Наталії на знімну квартиру. Пора вже починати доросле життя. Звичайно, тітка не була в захваті від мого переїзду, але я так собі постановив і зробив це. Знімне житло знайшлося. Тепер я був вільним і незалежним, працював на тій роботі офіціантом, що й раніше і відвідував лекції та семінари. Поєднувати навчання і роботу мені напрочуд вдавалося.
Після закінчення академії, я зустрів свою другу половинку. Її звали Оксана. Ми познайомилися у парку, коли я одного разу вийшов просто на прогулянку. Оксанка заінтригувала мене, ми почали зустрічатися. Вона виявилася прекрасною дівчиною. Була така красива, розумна і цілеспрямована. Я завжди мріяв про таку жінку, от і знайшов. Згодом ми одружилися, весілля гучного не було, ми собі так вирішили. Жили на моїй знімній квартирі.. А через деякий час переїхали в помешкання, яке купили батьки коханої. Щоправда, повністю ремонту там не було, потрібно було закінчити ще одну кімнату. І ми з дружиною вирішили, що доробимо все самі. Але моя теща наполягала на тому, що все ж вони з тестем купили нам цю квартиру, то й ремонт довершать теж. Мені було трохи незручно, бо і так вони витратили багато грошей, а цю одну кімнату я міг би зробити й сам, вже без їхньої допомоги. Так от, одного дня зібралися ми в будівельний магазин, я моя Оксаночка і її мама.Чую дзвінок. Телефонує Наталя, питається як у мене справи, що нового. Я їй кажу, що їду в магазин і тут вона проситься поїхати також. Виявилося, що вона також затіяла косметичний ремонт у себе у квартирі, хоче підібрати фарбу для стін. А ніде немає такого кольору, як їй подобається. Ну я погодився, по дорозі заїхав по тітку. От ми і вирушили. Прибули на місце, це був якийсь не будівельний магазин, а швидше будівельний гіпермаркет, тут стільки всього було, що очі розбігалися.
Я із дружиною і тещею вирушили на пошуки шпалер, а моя тітонька пішла в іншу сторону, підбирати фарбу, яку хотіла. Якось через декілька хвилин ми зустрілися. Наталка була дуже засмучена, бо не могла нічого знайти і попросила мене допомогти. Я погодився. Все виявилося дуже просто, покупки ми зробили ті, що треба і стали всі разом у чергу. На касі, тітка каже, що немає біля себе грошей й попросила мене оплатити її товар.Я сказав, що не маю теж такої суми і тут підійшла моя теща, люб’язно витягнула гроші, запропонувала оплатити. Тітка дуже зраділа і сказала, що при нагоді віддасть. Але ж я розумів, що нічого вона не поверне, а перед мамою Оксани буде потім дуже незручно. Проте теща зуміла наполягти на тому, щоб Наталочка віддала гроші. Сказала:- Ми завеземо ваш товар до квартири, а ви віддасте мені гроші вдома. Ми приїхали, я з Мирославою Володимирівною, так звали мою тещу, відніс фарбу до квартири Наталі й вона віддала гроші. На наступний день прочитав смс, яке написала моя улюблена тьотя:- Ти мені більше не племінник, я залишилася без грошей через тебе, ти не міг придумати нічого, щоб та ненормальна не їхала до мене. А та ненормальна, як ви зрозуміли, була теща. Я знав, що Наталі така, бо одного разу теж потрапив на те, що вона так вчинила зі мною. А тепер остаточно припиню з нею спілкування. Рідна тітка, а мама жінки має краще відношення до мене, ніж вона.
