Я нещодавно р0злучився. Не знаю чому, але в нашому житті з Кароліною, так звали мою дружину, наступив такий момент, коли потрібно було щось вирішувати. Далі так продовжуватися не могло. Останнім часом часті сkандали, с8арки, 0брази в сторону один одного приводили до того, що нам дійсно не варто було бути разом. Причиною цього ставав як і звичайний побут, так і відношення до дітей. Я зі своєї сторони намагався виховувати наших малих Артура і Семена, так називалися діти, по-своєму, а колишня так як вона хотіла. Ми ніяк не могли знайти компроміс. А найголовнішою підставою було те, що недавно я дізнався про систематичні 3ради Кароліни. От і не 8итримала наша сім’я таких випр0бувань і ми вирішили р0збігтися хто куди.
Діти, звичайно ж, залишилися з жінкою, вона подала в суд на сплату аліментів від мене. Ясна річ, що такого не чекав, адже малюків я обожнюю і допомагати не перестану ніколи. Так от, ми розлучилися, як такого поділу майна не було, я подумав нехай наша квартира залишається Кароліні й дітям, щоб у них був дах над головою. А сам пішов жити до своєї тітки, вона виховувала мене все життя, бо батьки померли ще, коли мені було п’ять років. Якось на зимові канікули, я забрав своїх хлопців до себе. Вони раділи від того, що нарешті ми проведемо час разом. Але сталося так, що я трохи затримувався на роботі й просив тьотю Ірину з ними побути. Але такого від неї не чекав. Вона дуже любила готувати домашню випічку. Пекла торти, різні пиріжки, ватрушки, пряники. Прийшовши додому Семен, мій молодшенький, пожалівся на те, що Іра не дала їм скуштувати пряників імбирних, а все віддала сусідці.
Мене це здивувало, чому, адже це діти я б, наприклад, ніколи не пожалів солодощів для них. Тітонька у своє виправдання не могла сказати нічого, лише на наступний день, коли ми всі прокинулися, мої сини вже зранку куштували печиво, але тільки магазинне. А тета знову пішла щось випікати і в черговий раз віддала все Зіні, сусідці. Не знаю чи то через те, що вона має діток і їм більше треба, але ж мої парубки теж дітлахи, могла хоча б пару штук дати. Що мені робити? Я вирішив не сваритися з тіткою через це, бо ніяк не міг її зрозуміти, а надалі, коли синочки приїжджатимуть, буду пекти їм сам щось, навчуся заради них.
