Якби я не приїхала швидше на два дні із відрядження, моя сім’я б не зруйнувалася

Я завжди багато працювала, займалася кар’єрою, майже весь вільний час проводила в офісі. Все це відбувалося до того моменту, як я зустріла його. Чоловік, на ім’я Віталік повернув мене на землю і дозволив згадати, що у життя існують не лише заробіток та робота, а й сім’я, діти. Проте це було ненадовго.

Поки ми зустрічалися, я змогла розслабитися і подарувати всю себе чоловікові мого серця. А після романтичної ейфорії у стосунках все повернулося на свої місця. На моє здивування Віталік це не стало завадою, навпаки, кожна наша зустріч переповнювалась пристрастю через довге очікування. Після двох років побачень ми одружилися.

Оскільки, мене часто не було вдома, а коли приїжджала то і ненадовго у зв’язку із постійними відрядженням, дитину запланували аж через три роки подружнього життя. Я часто говорила чоловікові, що втомилася і не можу допомогти по дому або з дитиною, тож він повинен був робити усе сам. Моя робота приносила нам у рази 3 більше грошей, ніж його, саме тому ніяких заперечень не було, ну я, принаймні, так думала.

Я запідозрила щось неладне, коли зрозуміла, що Віталій зовсім не телефонує мені, коли мене немає довго вдома. Одного разу, приїхавши швидше додому на 2 дні, я побачила жіночий одяг у нашій квартирі, а у ліжку ту саму головну героїню його роману на стороні. Звичайно, такого терпіти ніхто не буде, тож у той же тиждень було подано документи на розлучення. Найприкріше те, що Віталій відверто мені зізнався, що зовсім не дорожить нашим шлюбом і мною, зокрема.

Окрім того, наш син залишився із батьком. Дитина більше до нього тягнеться, адже мене майже ніколи не бачив поряд. Це дуже сумно, тож все, що мені залишалося, – це переказувати їм гроші та подарунки. Зараз хочу трохи залишити свою кар’єру у спокої та повернути довіру дитини, щоб Максимко жив зі мною, але не з батьком, який зрадив кохану жінку. Хіба ж це нормально, коли рідна дитина бачить у домі чужих, незнайомих дівчат, які щоразу приходили, як мене не було.

А знаєте, що тепер каже мені Віталій? – Що у всьому винна я, адже якби продовжила їздити у свої відрядження і поверталася у зазначений час, – наша сім’я б не зруйнувалася. Ось так! Значить його походеньки наліво за моєю спиною нічого не означають, це все моя провина.

Оцініть статтю
Якби я не приїхала швидше на два дні із відрядження, моя сім’я б не зруйнувалася