Якось в торговому центрі я побачила таку картину: сидить чоловік, на вигляд років йому тридцять п’ять, поруч плаче дівчинка років шести, тримаючи його за руку. Виглядав той мужчина кепсько — якийсь змучений та нахмурений…Мені він був схожий на ман1яка, або ж серійного вбuвцю…
Дівчинка не переставала плакати…Охоронець торгового центру все ж вирішив підійти й запитатись, як в дитини справи. Проте дівчинка ніяк не реагувала на нього, а невідомий чолов’яга лише більше стискав її руку. Тут стало й страшно мені. Між охоронцем та відвідувачем зав’язалась суперечка. Працівник погрожував поліцією і вимагав документи в чоловіка.
Аж тут з’явилась жінка ще з двома дітьми. Вона підійшла до охоронця. Вигляд у неї був безстрашний. Тут я зрозуміла, що то її чоловік. Жінка швидко заспокоїла дівчинку лише одним словом, і почала кричати до охоронця, щоб той не чіплявся до її коханого.
Тут все стало зрозуміло. Звичайна родина із замученим чоловіком. Хоч і вигляд був в нього спочатку страхітливий, та коли з’явилась його дружина той перетворився на покірного “песика”. Жінка поставила на місце охоронця і крикнула родині : “Пішли вже до дому, досить людей лякати!”. І ті побігли слухняно за нею. Така от безглузда історія трапилась в торговому центрі.
