Якось я зустріла на зупинці чоловіка. Виглядав він на років шістдесят. Чоловік сидів на лавці, опустивши голову вниз. Він тримався за шапку і я почула тихий плач. Вирішила все ж запитати, що з ним трапилось, я не могла залишити в такому стані людину, хоч і зовсім мені не знайому. Перехожі просто йшли повз, не звертаючи на нього уваги. Незнайомець підняв голову і дуже здивувався, він спочатку прийняв мене не за ту людину, називав якоюсь Софією. В голову прийшла думка, що цей чоловік трохи не в собі, але як я потім дізналась — він мав великі проблеми в родині…

Як завжди пізно ввечері поверталась з роботи. Цього разу на свою маршрутку я запізнилась, тому мусила йти в інший кінець вулиці, аби сісти на останній автобус. Коли дійшла до зупинки, то побачила чоловіка. Виглядав він на років шістдесят. Чоловік сидів на лавці, опустивши голову вниз. Він тримався за шапку і я почула тихий плач. Вирішила все ж запитати, що з ним трапилось, я не могла залишити в такому стані людину, хоч і зовсім мені не знайому. Перехожі просто йшли повз, не звертаючи на нього уваги.

— Перепрошую, можливо Вам потрібна моя допомога? — обережно запиталась.
— Софія, це ти? Пробач мені! — чоловік взяв мої руки й почав благати, але через деякий час схаменувся. — Ой, вибачте мені, я помилився…Я думав, що ви моя донька…

Автобус поїхав, а я вирішила залишитись із незнайомцем. Виглядав він досить погано, було помітно, що на вулиці він пробув довго, а погода була погана…Осінь. Я вирішила пригостити цього чоловіка теплим чаєм, якраз поруч була маленька кафешка. Там він і розповів мені про свої проблеми.

Його звати Михайло. Йому шістдесят вісім. Все своє життя пропрацював на заводі. Виховав двох доньок. Так сталося, що старша донька вийшла заміж за іноземця і переїхала жити за кордон. З батьком вона вже не бачилась п’ятнадцять років…Найбільшою відрадою для Михайла була молодша — Софійка. Вона була досить старанною дівчиною, гарно навчалась в школі, університет закінчила із червоним дипломом. Михайло надіявся, що майбутнє у неї буде не гірше за Тамарине (старшої доньки). Але Софія закохалась в чоловіка, в якого вже були діти.

Батько дівчини не міг змиритись із вибором доньки. Він не розумів, чому молода дівчина хоче пов’язати своє життя із цим чоловіком. Михайло намагався зробити все, аби пара не була разом, але вже було занадто пізно — Софія завагітніла…

Спочатку тато Софії не хотів навіть бачитись із донькою, але згодом зрозумів, що їй потрібна його підтримка. Оскільки матері не було — дружина Михайла загинула, ще коли доньки були зовсім маленькі…Вийшла в магазин та не повернулась, згодом чоловік дізнався, що жінку збив легковий автомобіль. Михайлові було важко деякий час, бо він мусив сам виховувати донечок.

Нарешті чоловік наважився на складний крок — провідати доньку. Зятя він недолюблював, як і його сина. Михайло був упевнений, що такий – не гідний його донечки…Софія намагалась поговорити з батьком, але той був упертий. Він не хотів миритись із родиною…

Невдовзі в житті мого нового знайомого сталося горе — його донька померла від запалення легень…Внучка залишилась зі своїм рідним татом, а Михайло так не зміг з ним помиритись…В доньки не встиг попросити пробачення, та і життя, на його думку, закінчилось…

Чоловік почав випивати, згодом залишився без квартири. Так Михайло і став безхатьком…Йому весь час здається, що його донечка жива. Чоловік часто плаче і йому видиться Софія…Так ось трапилось і зі мною…

Важке життя у Михайла…Навіть не знаю, чим йому допомогти. Він сам винен у тому, що не зміг пробачити й прийняти вибір Софії. Не можна все життя ображатися на рідних людей, згодом не зрозумієш, як стане зовсім пізно…

Оцініть статтю
Якось я зустріла на зупинці чоловіка. Виглядав він на років шістдесят. Чоловік сидів на лавці, опустивши голову вниз. Він тримався за шапку і я почула тихий плач. Вирішила все ж запитати, що з ним трапилось, я не могла залишити в такому стані людину, хоч і зовсім мені не знайому. Перехожі просто йшли повз, не звертаючи на нього уваги. Незнайомець підняв голову і дуже здивувався, він спочатку прийняв мене не за ту людину, називав якоюсь Софією. В голову прийшла думка, що цей чоловік трохи не в собі, але як я потім дізналась — він мав великі проблеми в родині…