Чоловік сидів в засніженому парку на лавці, біля нього на стежці лежав розтоптаний букет рожевих квітів. Нікому і в голову не прийшло що коїлось в голові цього чоловіка і що йому прийшлось перетерпіти.
Часто, люди вважають що лиш жінок можуть ображати, але й чоловіки можуть прuнижeні жінками. Як і довго ставалось з Ярославом.
Василь був завжди готовий заради Олени на будь-що. Золоті сережки, норкова шуба, щорічні поїздки на море. Чоловік працював до пізньої ночі аби задовольнити нові забаганки коханої. Починаючи стосунки з Оленкою, так часто називав її Ярослав, він навіть не міг подумати як в майбутньому його подарунки обернуться проти нього. І на скільки егоїстичною стане його кохана.
Ярослав часто закривав очі на витівки дівчини, яка в результаті стала його дружиною. І він тішив себе думкам, що він найщасливіший чоловік на землі та у них з Оленкою справжнє велике кохання. Батьки Ярослава були проти їхнього шлюбу, мабуть, вони одразу побачили черству і жадібну натуру нареченої сина.
Коли вкотре наступив день Закоханих, Ярослав вирішив зробити сюрприз дружині. Оленка працювала в магазині одягу. Дорога до нього вела через невеликий парк який в цей час був вкритий сніжною пеленою. Ярослав купив величезний букет рожевих квітів, це був улюблений колір жінки. Спеціально, щоб зробити цей день особливим, чоловік відпросився з роботи раніше.
Ярослав подзвонив до коханої:
-О котрій будеш повертатися додому Оленко?
-Я на годину затримаюсь.
Ярослав вже хотів повертатися додому щоб зустріти дружину вдома. Але був шокований. Зі сторони магазину йшла жінка з чоловіком, вони сміялися і виглядали закоханими. На великий жаль, це була Оленка, а поруч з нею йшов власник магазину. Він був статним чоловіком, віком близько шістдесяти років, не зважаючи на сивину він мав чудовий вигляд. Як розказувала раніше дружина, він був власником мережі магазинів і був явно багатшим ніж Ярослав.
В цей момент по жилах Ярослава потекло розчарування. Його ноги оніміли і він не зміг зрушити з місця.
Після того як Оленка поцілувала коханця, жінка повернула голову та побачила законного чоловіка.
-Це не те про що ти подумав, я все поясню
Це були стандартні фрази людини яку заскочили на гарячому.
-Оленко, хто це? – спитав коханець Оленки.
-Я її чоловік – тремтячим голосом відповів замість дружини.
В цей момент світ який був в уяві Ярослава зруйнувався. Одразу все стало чітким і прозорим. Ярослав нарешті зрозумів, що його дружині ніколи не потрібна була його любов, а лиш цінні подарунки. А коли їй стало мало того що давав їй чоловік, вона знайшла нову “жертву”.
Букет чудових рожевих квітів впав на землю.
Наступного ранку Олена збирала речі. На столі лежав квиток, вона переїжджала до матері.
-Ти будеш шкодувати про те що покидаєш мене! – кричала вона.
-Краще я буду один ніж зі змією яку пригрів у своєму домі.
-Ти ніхто, ніяка жінка не захоче бути з тобою. Ти ніколи не будеш схожий на Льошу. Для нього гроші не проблема.
-Як я раніше не бачив цього. Я лиш хотів зробити тебе щасливою, а отримав зраду у відповідь.
-Я заслуговую кращого.
-Тоді і іди не повертайся.
Коли Ярослав залишився в пустій квартирі, але з його душі впав камінь. Він відчув полегшення. Зрозумів, що лиш зараз він зможе жити для себе, а не зберігаючи всі гроші на подарунок жінці яка зовсім не цінувала це.
Минув рік, Ярослав гуляв в парку з жінкою якою познайомився в кафе. Вона була повною протилежністю Оленки. Вона любила Ярослава за те що він є і в цей раз вона приємні сюрпризи для Ярослава.
Оленка не змогла завоювати серце багатого керівника магазину. Вона не потрібна була йому, тому зараз він крутив шури-мури з новою продавчинею в магазині. Вони були схожими з Оленкою тим, що цінували лиш гроші і зовнішню красу.
Тепер вже Оленка зрозуміла що Ярослав любив її, але було пізно.
-Ярославчику, спробуймо все спочатку.
-Якщо ти не зрозуміла я повтор’ю, між нами все скінчено.
-А це хто?
-Це моя наречення Соня. В нас весілля через місяць.
Інколи життя приносить нам сюрпризи, хороші і погані. І найгірші повороти долі можуть показати де правда, а де брехня. У Ярослава один день відкрив йому очі на все його життя.
