Мені двадцять вісім і я досі незаміжня…Якось так вийшло, що всю свою молодість я присвятила кар’єрі, а тепер навіть не знаю, чи варто починати заводити якісь стосунки…Дивлюсь на своє сестру і розумію, що ми з нею зовсім не схожі.
Сестра молодша за мене на десять років, але вона вже встигла наробити дурнuць. В чотирнадцять років вона почала вживати алк0голь. Я і мама намагались її зберегти від пuяцтва, але вона була взагалі не контрольована. Якось, коли я з мамою заборонили їй бачитись зі своїми друзями, то вона просто втікла з дому до свого хлопця. Тоді ми не перетинались майже пів року…Але вона повернулась, і як виявилось, не сама — сестра була вагітна.
Я тоді тільки з’їхала на іншу квартиру. Сестрі з дитиною допомагала матір. Поки мама бавилась з онуком, то люба сестричка в цей час розважалась у нічних клубах. Її алкогольна залежність все більше і більше зростала. Ми намагались завести її до реабілітаційного центру, але та ніяк не давала це зробити.
Нещодавно вона знову зійшлась зі своїм хлопцем і переїхала до нього. Ми з мамою дуже переживали за маленького Андрійка…Але нічого не могли зробити.
Якось на роботу до мене зателефонувала сестра. Я тоді була шокована — адже вона не хотіла зі мною бачитись, а тут вона телефонує. Але як виявилось то телефонував маленький Андрійко. Він дуже сильно плакав, і я тоді не на жарт перелякалась. Я швидко відпросилась у керівництва і поїхала до сестри.
Коли зайшла у будинок то просто вжахнулась. Всюди було брудно, на підлозі лежали пусті пляшки з-під алкоголю. На дивані лежав якийсь п’яний чоловік, а поруч моя сестра. Обоє були в жахливому та п’яному стані. А в іншій кімнаті плакав Андрійко.
Я вирішила забрати його до матері, адже залишати в такому місці свого племінника я не змогла.
Коли завезла Андрійка до матері, то та почала благати, щоб я поговорила із сестрою, адже дитина не може жити з мамою-алкоголічкою.
Я розуміла, що лише словами тут не зарадиш. Тому вирішила провчити сестру — я подала на неї в суд, аби в неї відібрали батьківські права.
Мама була не задоволена таким вчинком, але вже сама збагнула, що це найдієвіший спосіб залякати її доньку.
Проте такі дії аж ніяк не вплинули на сестричку. Їй було абсолютно начхати…Суд обіцяв, якщо вона вживатиме заходи та змінить свій спосіб життя, то їй повернуть дитину. Але сестра була лише рада, що в неї забрали сина.
Я вирішила оформити опікунство на себе…Мама в цьому мене підтримала. Андрійкові всього три рочки, згодом він і забуде, як виглядала його справжня матір…
Так у мене з’явилась дитина, яку я ніколи не проміняю на випивку, як це зробила моя сестра.
