З самого дитинства всі знущалися з Миколи через його зовнішність — хлопець був рудий, весь у ластовинні та мав проблеми із ростом. Коли всі його однокласники у тринадцять років були вже з ростом своїх батьків, то Миколка нагадував першокласника…Він був впевнений, що ніколи не матиме дівчини, хто ж подивиться на такого страшка?
Микола був п’ятою дитиною в родині Ковальчуків, всього їх було семеро…Це була багатодітна та малозабезпечена родина. Хлопчика ображали не тільки в школі, але й вдома. Всі дівчатка та хлопці були вродливими та симпатичними, лише Микола був як гидке каченя серед лебедів…Навіть батько знущався зі свого наймолодшого сина. Тільки матір любила Миколу. Вона постійно казала хлопчику, що коли той виросте, то обов’язково зміниться…
Проте роки йшли, а Микола виріс лише на двадцять сантиметрів. У двадцять дев’ять років його ріст був 150 см…Та якби лише в рості була проблема — кількість ластовиння тільки збільшувалась, а його обличчя нагадувало нічне небо, покрите мільйонами зірочок…
Але як людина Микола був чудовий! Від нього ніколи не чути було поганих слів, він завжди готовий прийти на допомогу та підтримати, хоча самотність його з’їдала. Чоловік працював на одному заводі технологом. Робота була важка, проте для Миколи вона здавалася цікавою. Так він дійшов до посади начальника. Але підлеглі ніяк не сприймали маленького чоловічка за командира, за спиною насміхались з нього.
Коли Миколі стукнуло тридцять вісім він задумався над своїм життям. Чоловік завжди мріяв про свою щасливу родину, в якій кожний буде поважати один одного та підтримувати. Тому він пообіцяв собі будь-якими способами знайти дружину, аби та народила йому дітей. Зробити це було важко, через його зовнішність, проте одна все ж знайшлася.
Її звали Мар’яна, і їй було тридцять п’ять, вона була циганкою. Колись жінка втікла від родини в інше місто — тут і осіла. Спочатку напросилася торгувати на базарі, згодом через знайомих влаштувалася на завод, на якому й працював Микола.
Про свої наміри чоловік одразу розповів Мар’яні. Обоє були самотні та ображені оточенням, тому в них були спільні цінності. Мар’яна народила дівчинку…
Ще через два роки жінка знову завагітніла. Микола був на сьомому небі від радості, що знову стане батьком. Та трапилося горе — дружина померла при пологах, але дитинка вижила…
Чоловіка не зламала така втрата, він міцно тримався на ногах і пообіцяв собі виростити дітей в любові, щоб йому це не вартувало. Іншої жінки так і не зустрів…Виховував Микола доньку та сина самотужки.
Ось так буває…В Миколи є діти, хороша робота, була дружина, яка його поважала…Хіба в дитинстві він міг подумати, що з ним таке відбудеться? Микола залишився люблячим батьком та доброю людиною, попри всі страждання, які завдало йому життя.
