Задушлива любов до дочки

Я досить рано вийшла заміж. Зі своїм чоловіком ми були однокласниками і велика шкільна любов привела нас до рагсу у неповних 19 років. Про таке життєве рішення я й досі не пошкодувала, хоча ми одружені вже більше 10 років та виховуємо неймовірну донечку. Звісно, не обійшлося і без складних неоднозначних періодів у нашому сімейному становленні…

Найбільш проблемні моменти стосувалися впливу свекрухи. Жанна Георгіївна ніяк не могла змиритися із тим, що її ненаглядний синочок був викрадений мною і “підло затягнений у рутину сімейного життя”. Вона весь час намагалась дискредитувати мене перед Сергієм, виставити з непривабливого боку будь-які вчинки чи слова. 

М’яко кажучи, було складно протистояти цій жінці, яка вирішила “врятувати” сина від мене за будь-яку ціну. Проте Сергій був категоричним у цьому питанні. Він зумів пояснити матері, що сім’я – його свідомий вибір і він не терпітиме такого ставлення до мене. Зрештою, Жанна Георгіївна відступила

Проте нестримний характер, темперамент і бажання кимось опікуватися не могли залишитись без застосування. Тож свекруха перелючила свою увагу й енергію на молодшу доньку. Настя, на той момент, закінчувала школу і потрапила під справжній тотальний контроль власної матері. Жанна Георгіївна стежила за соціальними мережами і приватними переписками, встановлювала час для прогулянок. Вела жорсткий фейс-контроль нових знайомств і абсолютно не підпускала до доньки потенційних залицяльників. Вона всім говорила, що не допустить ще раз ситуації, коли її дитина втратить можливість успішно побудувати своє життя через “якогось пройдисвіта”.

Після школи Настя мріяла вступити у столичний університет і стати популярною журналісткою. Але переконати маму відпустити її навчатися в інше місто дівчині не вдалося. Свекруха була непохитною і вважала, що місцевий фінансовий коледж – також розкішна перспектива. Насті довелося змиритися, адже іншим варіантом була можливість залишитись без освіти взагалі. 

З перших же днів навчання до дівчини став залицятися однокурсник Олег. Запрошував її на побачення, але Настя щоразу знаходила відмовки, хоча, насправді, дуже хотіла з ним зустрічатися. 

Зрештою, наполегливість Олега перемогла, вони з Настею почали таємно зустрічатися. І хоч побачення були короткими і нечастими, закохані дуже скоро зрозуміли, що хочуть все життя провести разом. Постійно переховуватись було складно й неприємно, особливо для Олега. Саме він переконав Настю, що прийшов чс все розповісти та познайомитись із мамою. 

Ми з чоловіком були в курсі цієї історії із самого початку. Настя з Олегом часто приходили в гості до нас, разом ми проводили вихідні на природі, влаштовували домашні посиденьки. І я, і Сергій бачили, що у цієї пари серйозні стосунки, тож дуже підтримували їх. 

Але реакція Жанни Георгіївни була прогонозованою. Вона категорично вимагала від Насті припинити стосунки з обранцем та написати заяву про академвідпустку у коледжі. Жодні слова, переконання, сльози не допомагали. Свекруха вдалась до маніпуляцій – посилалась на своє слабке здоров’я, високий тиск, вік, потребу у постійному догляді. Депресія Насті, яка стала схожа на тінь і постійно плакала, зовсім не хвилювала Жанну Георгіївну. Вона була задоволена своєю перемогою, насолоджувалась тим, що змогла “врятувати” улюблену маленьку донечку від фатальної життєвої помилки. 

Одного ранку свекруха розбудила нас телефонним дзвінком. Вона кричала і плакала в трубку щось незрозуміле. Нарешті стало ясно – Настя пропала.

– Це він, той негідник викрав її. Злочинець, поганець! 

Наші умовляння та прохання заспокоїтись не діяли, у свекрухи була справжня істерика. Коли емоцї зрештою трохи стихли, ми з Сергієм наважились розповісти, що сталося насправді. 

У Насті з Олегом все добре, просто вони вирішили жити своїм життям. Закохані таємно спланували втечу. Зараз вони у столиці. Олег влаштувався на роботу, Настя готується до вступу на омріяний журфак

Жанна Георгіївна не промовила й слова, вислухала до кінця нашу розповідь і просто пішла додому. Частково я розумію її материнські переживання. Проте така гіперопіка була помилкою. Сподіваюсь, колись свекруха і сама це зрозуміє

Оцініть статтю
Задушлива любов до дочки