Дружини не стало, ще коли діти ходили до школи…Вона п0мерла через важkу та невиліковну хв0р0бу. Тоді я зрозумів, що мені одному тепер потрібно підіймати дітей на ноги…Було дуже важк0 — я працював на двох роботах, але встигав бути з дітьми. Все своє життя я присвятив їм.
Діти виросли, закінчили університет, згодом в обох дітей з’явились свої родини. Коли моя старша донька вийшла заміж, то я вирішив поїхати на заробітки закордон, адже скоро б у мене з’явились би онуки, а сидіти на шиї у своїх дітей я зовсім не хотів, та й здоров’я тоді дозволяло мені так працювати…
І це все затягнулось аж на десять років…Працювати з кожним роком було все важче — роки вже не ті. Але я мусів — все заради дітей. Синові допоміг із квартирою, доньці купив машину. Онукам також нічого ніколи не шкодував — завжди приносив їм подарунки та гостинці. Додому я приїжджав не часто, та й дому в мене не було…Квартиру я продав, і гроші поділив між дітьми, бо ті почали сваритись, хто буде жити у квартирі. За мене вони тоді зовсім й не думали — казали, навіщо мені квартира, якщо я весь час на заробітках.
А мені навіть не було де залишитись на ніч — діти ніколи не пропонували…Тому я їздив до своєї сестри в інше місто…Вона казала, що їй мене шкода…Якщо чесно, мені вже й самого себе шкода.
Я бачив, що своїм дітям зовсім не потрібний, а їм потрібні лише мої гроші. На старості років мені не буде навіть де залишитись…Тому я вирішив відкладати на власне житло грошей…Дітям тепер не буду віддавати все до останньої копійки — вони більше цього не заслуговують.
Пройшло трохи часу — я назбирав на своє помешкання. Жити хотів тільки в Україні — не бачив своєї старості закордоном…Але й біля дітей жити не хотів, тому купив собі будинок в іншому місті — далеко від своєї родини. Мене вразило, що за весь цей час діти навіть не поцікавились моїм життям… Не вірив в це до останнього. Але потім почав розуміти, що я перший весь час їм телефонував і напрошувався у гості, щоб побачити онуків. А діти навіть й не пропонували мені в них залишатись…
Тепер я впевнений, що зробив правильний вибір. Все життя жив лише заради дітей — а вони цього навіть не цінували…Зараз роблю ремонт у своєму домі. Купив будинок з невеличким городом — давно мріяв про власний сад. Нарешті тепер буду жити так, як колись і хотів…