Моя мати дуже традиційна жінка. Вона святкує усі свята, запрошуючи родину в гості. Здається, це непогана нагода зустрітитися та поспілкуватися, якби перед цим не доводилося декілька днів готуватися.
По-перше, прибирати потрібно було усю хату, а це два поверхи чималі за площею. Звичайно, цим займалася усе життя я. Допоки мати виконувала звичайну хатню роботу, я проходила кожен закуток, кожен сантиметр поверхні, адже родичі повинні бачити, яка у нас чистота! Моя старша сестра, Каріна, тим часом допомагала на кухні.
По-друге, ми декілька днів не відходили від кухні, все готували та готували. Потрібно було накрити стіл на 15 голодних ротів! Уявляєте собі?! До нас з’їжджалися батьки матері та батьки мого батька, також його рідна сестра із чоловіком та двома дітьми, мамин брат із дружиною та її малим племінником. Після гучних посиденьок доводилося ще з тиждень знову все прибирати.
Я не любила свята. От саме через такий стандартний сценарій. Ніякого задоволення та відпочинку я не відчувала, оскільки лише втомлювалася. Часто за сімейним столом навіть засинала.
Коли мати підійшла до мене та сказала, що пора готуватися до Різдва, прибирати хату, піти до магазину за продуктами та почитати готувати застілля, мені аж погано стало. Я намагалася пояснити їй, що не потрібно кожного року кликати всіх до нас. Можливо, краще змінювати господаря свята. Якщо того року всі були у нас, нехай цього року свято готує тітка Наталя (батькова сестра).
Звичайно, після таких слів я вислухала багато докорів про те, що це сором, яка з мене буде хазяйка і що родичів потрібно поважати та запрошувати, – це, мовляв, наша традиція.
Вдень, коли повинні були прийти гості, до мене підійшла Каріна. Сказала, що більше немає сили. Хоч я завжди думала, що їй подобається, адже й слова проти ніколи від неї не чула.
Я подумала і запропонувала втекти звідси. Ми зібралися та поїхали з дому в центр міста. Там гарно провели час, посиділи в місцевому кафе, сходили навіть в бар. Повернулися уже коли стіл був накритий і всі гості сиділи, очікуючи на нас.
Вирішили, що тепер кожного року будемо традиційно їхати перед застіллям на власне свято. Новий звичай у мене та сестри.
