Як це часто буває в житті, двієчник керує великою корпорацією, а відмінник – все життя працює на когось. Так відбулось і в моєму житті. З Андрієм вчився в одному класі, одна як вже було сказано, я все життя працюю механіком в СТО, а він генеральний директор найбільшої фірми в країні.
В такого впливового чоловіка було чого він тільки хотів. Різноманітні подорожі за кордон, автомобілі та колекція годинників, і головне – молода дружина яка була на п’ятнадцять років за нього молодшою. В них була справжня любов, хоча всі говорили , що вона з ним через гроші. Андрій завжди ревнував свою молоду пасію, адже для нього вона була всім.
Одного фатального дня, він звернувся до лікарні через погане самопочуття. Йому поставили діагноз – рак четвертої стадії. По словах лікарів, жити йому залишалось два або три місяці.
Ми з ним зустрілись за чашкою кави якраз перед його візитом до лікаря, вигляд у нього був справді поганий.
Я підтримував зв’язок з Андрієм, і зателефонував дізнатись про його самопочуття.
Слухавку підняла дружина, і повідомила, що чоловік в лікарні. Я поїхав відвідати друга.
Того дня я вперше побачив цю загадкову молоду дружину. Вона не була схожою на схвильовану і спантеличеною поганими новинами. Коли вона проходила коридором, шлейф її дорогих парфумів пронісся за нею, вона ловила на собі погляди усіх хто стояв чи проходив повз.За нею вийшов лікар Андрія.
-Стерв0, – прошепотів він. Пробачте, але що це за дружина така, якій неважливо буде чоловік жити чи помре. Вона весь час розмовляла по телефону з адвокатом і вирішувала питання з заповітом. Стерв0 – продовжив лікар.
Він попрямував до свого кабінету і гримнув дверима.
Андрій коли приходив до тями, постійно кликав свою кохану. До неї телефонували медсестри, благали прийти до чоловіка. Однак, вона завжди була зайнята, на все в неї були відмовки.
Мого друга декілька разів витягали з того світу, йому було дуже важко і боляче. Про дружину не забував і кожного разу просив, щоб вона його навідала.
-Повідомите, коли він помре! – різко сказала медсестрі дружина.
Наступного дня Андрій помер.
Дійсно, вона приїхала, але для того, щоб забрати обручку свого мертвого чоловіка.
Жінка вийшла з кабінету, а за нею і медсестра. Вона повторила ті ж слова, що казав лікар.
-Стерв0!
-Що трапилось? Вам набридло заробляти гроші міняючи підгузки хворим? Збирайте речі, вас сьогодні ж звільнять! – різко відповіла молода дружина.
-І нехай! Нехай звільняють, я вже давно на пенсії, – хамовито відповіла медсестра.
Жінка пафосно покинула приміщення лікарні, і сіла в свій червоний кабріолет.
Згодом, коли я зустрів сестру Андрія, вона розповіла, що медсестру дійсно звільнили, а ось колишній дружині мого покійного друга не пощастило. Вона потрапила до лікарні з таким же діагнозом, що і її чоловік.
