У моїх батьків двоє дітей, я і мій брат. Брат молодший від мене на п’ять років. Я вийшла заміж. Свого житла у нас з чоловіком не було, тому пішли жити на початок до батьків Олега, мого чоловіка. Мені було дуже важко звикнути до нових обставин, нового місця, тай ще й жити зі свекрухою, свекром і чоловіковими братами у тісному домі. Всі разом. Це неможливо, окремої кухні у нас не було, все повинні були робити спільно, мені це дуже не подобалося. Зі свекрухою, ніби нормальні були відносини, але як тільки справа доходила до готування їжі, починалися справжні скандали.
Чоловік мене не захищав, завжди йшов мамі на зустріч. Тут я дізналася, що вагітна двійнею. Я не уявляла на що перетвориться моє життя.
От була в мене подруга, так батьки їм з чоловіком одразу після одруження подарували нову чотирьохкімнатну квартиру. Чесно, мені аж якось заздрісно було це бачити і розуміти. Я теж мріяла про наше спільне окреме гніздечко з Олегом і про власне авто. Олег заробляв непогано, проте відкласти на квартиру не виходило.
От прошу свою маму, купи нам квартиру з чоловіком. Мама з татом розвивали власний бізнес, гроші були, а вона думала тільки про мого брата. Ігору, брат так називався, і будинок, новесенька машина, а мені нічого. Не розумію, де в цьому світі справедливість, доки я маю терпіти і жити під одним дахом з чоловіковими родичами.
