Такі стосунки зі свекрухою не завжди були. Пам’ятаю, як нас познайомив чоловік. То була дуже привітна та люб’язна жіночка, одразу мені сподобалась. З першого ж дня вона почала на мене говорити “доня”, я думала, що виграла джекпот! Адже всі мої заміжні подруги говорили, яка в них погана свекруха, а я ж вихвалялась, що моя – найкраща. Так я думала, поки не почала жити під одним дахом з нею…
Взагалі до одруження ми жили у моїх батьків. Чоловік в цей час збирав на власну квартиру, тому я погодилась перетерпіти ці тимчасові незручності, але коли я дізналась, що вагітна, то було прийнято рішення жити з мамою чоловіка, оскільки та господарювала сама в трикімнатній квартирі, в той час, як ми в чотирьох тіснились у двокімнатній у батьків. Моя мама попереджала мене, щоб я набиралась сил та енергії, оскільки життя зі свекрухою медом не буде здаватись, а я їй не вірила, навіть після її розповідей з її молодості…
На жаль і я відчула це, як то жити зі свекрухою. Кожного дня вона пиляла мені мозок на рахунок прибирання у квартирі, миття посуду та приготуванні їжі. Їй все не подобалося, вона могла причепитися навіть до крихти на столі. Весь час я чула від неї : “Ну якщо матір рідна тебе не навчила, то хто ж як не я?”. Хоча її повчань я не потребувала.
Чоловікові також набридли наші сварки з його матір’ю. Він вислуховував щовечора після роботи мої претензії та скарги на його матір. Ну а що я могла зробити? Я вагітна, нерви в мене просто на межі! Шкода мені звісно коханого, але я так більше не могла. В нас навіть було таке, що ми хотіли розійтися. Я тоді тікала до матері, але на прохання чоловіка знову поверталась.
Жити зі свекрухою під одним дахом повне жахіття! Нікому такого “добра” не можу побажати, навіть найзапеклішому ворогу. Я дуже сподіваюся, що скоро з чоловіком з’їдемо на власну квартиру, адже жити в такій атмосфері я просто не можу, все моє психічне здоров’я руйнується!
