Микола завжди був гарним зовнішньо і порядним по суті своїй. Тому коли він прийшов з армії й почав навідуватися до моєї сестри, своєї однокласниці, вся наша родина тільки раділа з того. Та й чому ж не радіти, Тетяна наша, ще та штучка, вже має синочка і без чоловіка. А тут така увага від Миколи, можливо і зміниться життя її на краще.
Але так сталося, що не бачив Микола себе в нашому селі поїхав до міста, там роботу знайшов і, мабуть, таки своє кохання. Тільки нам то що з того, Тетяна завагітніла від нього і ми всі тільки споглядали, що ж то воно вийде з цього всього.
Дива не сталося, сестрі вчорашній коханий запропонував зробити аб0рт. Тетяна вирішила по своєму народила другу дитину без батька. Дівчинка була схожою на свого тата, тому Микола із задоволенням приїздив, грався з донечкою, ну і, звичайно ж, підтримував матеріально . Вчинок його не гідний наслідування, але і сестра моя зовсім не для родини, не для дітей жила. Тим часом у Миколи склалася своя сім’я, але допомагати донечці він не перестав.
Роки не змінювали Тетяну, чим далі, вона все більш охоче залишала дітей своїх та бабусі з дідусем, то батькам підкидувала. Микола радо брав до себе доньку на канікули. Їй уже 8 рік пішов, красива, розумна дівчинка. І характером поклади ста, добра. Вона сподобалася і Миколиній дружині. Власних діток вони ще не мали, тому із задоволенням тішилися нашою Маринкою, і на море її брали, і по кінотеатрах, кафе, зоопарках водили.
Згодом ми дізналися, що й у родині Миколи чекають на поповнення, по дитячому раділи й Маринка чекала на сестричку. Не радою була тільки Тетяна, вона одразу зрозуміла, що коли у Миколи народиться маля, то він менше даватиме їй коштів, а це пригнічувало і озлобило сестру мою. Чула я, як вона зателефонувала батьку своєї донечки й відкрито цинічно запитала чи не хочуть вони собі завести відразу 8 літню доньку.
Пізніше вже Микола мені розповів, як він хвилювався, коли говорив про це із власною дружиною. Та дякувати Богу, в пару він обрав собі достойну жінку, яка без вагань погодилася прийняти в свою родину нашу дівчинку- Миколину позашлюбну доку. Отак воно буває, рідна мати від власної дитини тільки зиск собі бачить, а чужа жінка – просто любить, бо то є часточка й її коханого чоловіка.
