Я зайшов під час обідньої перерви перекусити в кафе, яке знаходилося біля нашого офісу. Там дуже смачно готують. Поїв, і ще мав сходити в одне місце по роботі. Я вирішив іти пішки, оскільки місце куди требе було занести важливі документи по роботі, зовсім недалеко, знаходилося від нашого офісу. По дорозі, а я йшов через підземний перехід, я побачив як милостиню просить маленька дівчинка. Вона мене дуже розчулила, мені шкода стало дитини. Я підійшов до неї, кинув їй гроші і запитав чому вона тут стоїть, адже дітям не місце у підземних переходах, тим більше таким маленьким. Оля, так звали дівчинку відповіла мені, що немає що дати їсти своїм братикам. Тай треба себе ще одягнути до школи, бо скоро закінчуються літні канікули і починається школа, так сказала вона.
Я був приголомшений розповідями дівчинки. Відвів її в те кафе, де я переважно обідаю, нагодував дитину і вона стала розповідати про своїх батьків. Сказала, що мама з татом дуже часто випивали і займалися крадіжками, за що саме їх посадили в тюрму. А зараз вона з братиками живе у тітки. Але тітка тяжко хвора і не може піти на роботу, щоб їх забезпечити, живуть хіба на допомогу, яку вона отримує по інвалідності.
Я спішив повертатися на роботу, після обідньої перерви і пообіцяв Олі зустрітися на наступний день в тому ж самому місці. Якраз виходило так, що я мав вихідний.
На наступний день я пішов на те місце, де була Оля. Ми знову пішли з дівчинкою в кафе, вона поїла і ми сходили в супермаркет. Накупляли всі необхідні продукти, які люблять її братики і пішли до Олі додому.
Спочатку требе було їхати на автобусі, адже житло Олі знаходилося за декілька кілометрів від нашого міста. Коли я побачив в якому місці живуть діти з тіткою, був здивований.
Це була маленька і дуже запущена хата. Вікна видно, що вже дуже старі, біля будинку нічого недоглянуто. Ми зайшли всередину і хлопці, братики Олі гралися в бокс, казала Оля, що брати дуже полюбляють цей вид спорту. А тітка просто лежала на ліжку і дивилася новини по старенькому телевізору. Олі тітка не могла ходити, в неї були проблеми з ногами.
Я віддав всі продуккти, які ми купили, хлопці накинулися на цей пакунок, ніби ніколи не бачили нормальної їжі.
Потім я залишив їх і поїхав додому. Дома все обдумав і вирішив всиновити цих трьох діток, мені дуже жаль було їх. Своїх дітей у мене не було, жив з мамою. До речі, вона була теж не проти всиновлення. Почав збирати всі документи на всиновлення, кожного дня я зустрічався в метро з дівчинкою Олею і пообіцяв їй, що скоро заберу їх з братиками до себе. Якось, Оля сказала мені, що їхню тітку забрали в лікарню, її стан дуже погіршився.
Тому мені требе було дуже швидко вирішити питання з всиновленнням, щоб не залишати дітей без будь- якого нагляду.
На наступний день органи опіки дозволили мені переселити дітей до себе. Я закінчив підготування всіх документів, тепер офіційно маю дозвіл на всиновлення.
Хлопці, Олечки брати захотіли відвідувати секцію боксу, дуже скоро їхня мрія здійснилася. А Оля, пішла на гурток танців. Їхня тітка через деякий час померла, а я щасливий, що став багатодітним татусем.
